Вікіпедія

Перитон (астрономія)

Перитони — короткі штучні радіосигнали, що нагадують швидкі радіосплески. Реєструвались здебільшого в обсерваторії Паркса, активно досліджувались в 2007—2015 роках. Природа перитонів тривалий час залишалась невідомою, хоча основною гіпотезою було їхнє земне, а не космічне походження. Зрештою, було встановлено, що перитони викликані передчасним відкриттям дверцят мікрохвильової печі поряд з радіотелескопом[1].

Перитон, виявлений в обсерваторії Паркса. Перитон триває кілька мілісекунд, протягом яких частота сигнилу знижується, нагадуючи швидкий радіосплеск

Найменування ред.

Через незрозуміле походження радіосигнали були названі на честь перитона, міфічного крилатого оленя, який відкидає тінь людини[2]. Ця назва відсилає до того, що сигнали створені людиною, але мають характеристики, що імітують природні явища швидких радіоімпульсів[3]. Такий термін обрала Сара Берк-Сполаор у 2011 році[3].

Виявлення ред.

Перитони спостерігалися в обсерваторії Паркса та радіообсерваторії Блеєна[4]. Після відкриття першого швидкого радіоімпульсу у 2007 році Берк переглянула старі радіотелескопічні дані у пошуках подібних сигналів і знайшла щось схоже на те, що шукала. 16 знайдених нею сигналів, здавалося, заповнювали всю ділянку неба, видиму в телескоп. Відсутність спрямованості в нових сигналах спонукала Берк до думки, що сигнали були мали земне походження[5]. Між 1998 і 2015 роками старі дані показали 46 перитонів, які були ідентифіковані в обсерваторії Паркса[4]. 23 червня 1998 року в тому самому місці протягом 7 хвилин було виявлено 16 перитонів[4]. У січні 2015 року в обсерваторії Паркса було виявлено 3 перитони[4]. Станом на 2015 рік 25 перитонів були предметом наукових публікацій[4].

Гіпотези походження ред.

Ці сигнали мали деякі характеристики, подібні до швидких радіоімпульсів, які, ймовірно, надходили з-за меж галактики Чумацький Шлях[6][7]. Однак астрономічне походження перитонів було швидко виключено[8][9][10]. Щоб відстежувати дії поблизу телескопа, з грудня 2014 року був встановлений моніторинг радіочастотних сигналів в обсерваторії Паркса. Було визначено, що кожний перитон супроводжувався радіовипромінюванням на частоті 2,5 ГГц, яке перебувало поза полем зору телескопа[5][11]. Гіпотетичні потенційні джерела перитонів включали[12]:

Ідентифікація походження ред.

У 2015 році було виявлено, що перитони є результатом передчасного відкриття дверцят мікрохвильової печі в обсерваторії Паркса. 17 березня 2015 року 3 перитони були створені експериментально: у мікрохвильову піч поставили керамічні чашки з водою і відкрили дверцята, поки піч працювала[4]. Коли магнетрон вимикається, мікрохвильова піч випускає радіоімпульс із динамічним спектром, який дуже схожий на спектр швидких радіоімпульсів[13][4]. Дві мікрохвильові печі Matsushita були визнані відповідальними за більшість перітонів. Обидві були працездатними та старшими за 27 років[4]. Перитони виривалися через відкриті дверцята мікрохвильової печі приблизно в 50 % випадків[2].

Примітки ред.

  1. ↑ Hall, S. (12 травня 2015). Microwave Ovens Spark Radio Signals. Sky & Telescope. Процитовано 25 грудня 2015. The reason dates back 17 years, when astronomers first spotted fleeting bursts of radio signals in their data.
  2. ↑ а б Maggs, Sam (24 квітня 2015). The Women On The Hunt For Perytons And Life In Outer Space. The Mary Sue (англ.). Процитовано 28 березня 2023.
  3. ↑ а б Burke-Spolaor, S.; Bailes, M.; Ekers, R.; Macquart, J.-P.; Crawford III, F. (2011). Radio Bursts with Extragalactic Spectral Characteristics Show Terrestrial Origins. The Astrophysical Journal. 727 (1): 18. arXiv:1009.5392. Bibcode:2011ApJ...727...18B. doi:10.1088/0004-637X/727/1/18.
  4. ↑ а б в г д е ж и Petroff, E.; Keane, E. F.; Barr, E. D.; Reynolds, J. E.; Sarkissian, J.; Edwards, P. G.; Stevens, J.; Brem, C.; Jameson, A. (2015). Identifying the source of perytons at the Parkes radio telescope. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 451 (4): 3933—3940. arXiv:1504.02165. Bibcode:2015MNRAS.451.3933P. doi:10.1093/mnras/stv1242.
  5. ↑ а б Petroff, Emily (25 травня 2015). How we found the source of the mystery signals at The Dish. The Conversation (англ.). Процитовано 28 березня 2023.
  6. ↑ Burke-Spolaor, S.; Bailes, M.; Ekers, R.; Macquart, J.-P.; Crawford III, F. (2011). Radio Bursts with Extragalactic Spectral Characteristics Show Terrestrial Origins. The Astrophysical Journal. 727 (1): 18. arXiv:1009.5392. Bibcode:2011ApJ...727...18B. doi:10.1088/0004-637X/727/1/18.
  7. ↑ Bagchi, M.; Nieves, A. Cortes; McLaughlin, M. (2012). A search for dispersed radio bursts in archival Parkes Multibeam Pulsar Survey data. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 425 (4): 2501—2506. arXiv:1207.2992. Bibcode:2012MNRAS.425.2501B. doi:10.1111/j.1365-2966.2012.21708.x.
  8. ↑ Saint-Hilaire, P.; Benz, A. O.; Monstein, C. (2014). Short-duration Radio Bursts with Apparent Extragalactic Dispersion. The Astrophysical Journal. 795 (1): 19. arXiv:1402.0664. Bibcode:2014ApJ...795...19S. doi:10.1088/0004-637X/795/1/19.
  9. ↑ Katz, J. I. (2014). What Perytons are not, and Might Be. The Astrophysical Journal. 788 (1): 34. arXiv:1403.0637. Bibcode:2014ApJ...788...34K. doi:10.1088/0004-637X/788/1/34.
  10. ↑ Kulkarni, S. R.; Ofek, E. O.; Neill, J. D.; Zheng, Z.; Juric, M. (2014). Giant Sparks at Cosmological Distances?. The Astrophysical Journal. 797 (1): 70. arXiv:1402.4766. Bibcode:2014ApJ...797...70K. doi:10.1088/0004-637X/797/1/70.
  11. ↑ Hall, Shannon (12 травня 2015). MICROWAVE OVENS SPARK RADIO SIGNALS. Sky and Telescope. Процитовано 28 березня 2023.
  12. ↑ Bushwick, S. (22 квітня 2015). Mysterious Radio Bursts Are Indeed Coming From A Galaxy Far, Far Away. Popular Science. Процитовано 5 травня 2016.
  13. ↑ Gilster, P. (6 квітня 2015). Puzzling Out the Perytons. Centauri Dreams. Процитовано 25 грудня 2015.

Посилання ред.

Див. також ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Перитон_(астрономія)&oldid=40742580