Перегрупування Лоссена

Перегрупування Лоссена  — перегрупування гідроксамових кислот або їх ацильних похідних в ізоціанати при нагріванні під дією водовіднімальних засобів (Р₂О₅, SOCl₂, (CH₃CO)₂O, поліфосфорної кислоти та ін.).

Перегрупування Лоссена
Названо на честь	Wilhelm Lossend
Перегрупування Лоссена у Вікісховищі

Для ацильних похідних реакцію проводять в присутності основ. Перегрупування Лоссена разом із реакціями розщеплення  амідів (перегрупування Гофмана), азидів (перегрупування Курціуса, Шмідта), оксимів кетонів (перегрупування Бекмана) є важливим методом отримання амінів.

Перегруппировка Лоссена

Виходи ізоціанатів або продуктів їх подальших перетворень (наприклад, амінів у разі гідролізу) 60-80%.

Наявність електронодонорних замісників у радикалі R прискорює реакцію Лоссена, присутність тих же замісників у R ' надає протилежний результат. У разі оптично активних сполук стереохімічна конфігурація зберігається. Особливо легко реакції Лоссена піддаються О-сульфонільовані та О- фосфорильовані гідроксамові кислоти. Реакція Лоссена за механізмом близька до інших аніонотропних перегрупувань (Гофмана, Бекмана, Курціуса, Шмідта); розрив зв'язку N-О супроводжується синхронною міграцією радикала R. Амідна модифікація реакції Лоссена призводить до одержання амінів (виходи до 80%) нагріванням гідроксамовіх кислот. Перегрупування Лоссена — препаративний спосіб синтезу амінів, уретанів, діізоціанатів, сечовин та ін. Реакція була відкрита В. Лоссеном у 1872 році.

Література

• Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
• Хиля О. В., Воловенко Ю. М. Аліфатичні аміни та амінування: Навчальний посібник для студентів хі- мічного та біологічного факультетів. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. — 44 с. 
• Химическая энциклопедия / Редкол.: Кнунянц И. Л. и др.. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — Т. 2 (Даф-Мед). — 671 с. — ISBN 5-82270-035-5