Пеприк Назар Володимирович

На́зар Во́лодимирович Пе́прик (16 лютого 1981, м. Пустомити, Львівська область — 16 серпня 2014, с. Красне, Сорокинський район, Луганська область) — старший прапорщик Збройних сил України. Учасник війни на сході України.

Пеприк Назар Володимирович
Star. Praporshchyk h.png Старший прапорщик
Пеприк Назар Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 16 лютого 1981(1981-02-16)
СРСРм. Пустомити, Львівська область
Смерть 16 серпня 2014(2014-08-16) (33 роки)
Українас. Красне, Сорокинський район, Луганська область
(артилерійський обстріл)
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Формування
80-а аеромобільна бригада.svg
 80 ОАеМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

ЖиттєписРедагувати

Народився 16 лютого 1981 року у м. Пустомити, Львівської області. Мешкав у с. Зимна Вода, Пустомитівського району Львівської області.

Навчався у Зимновідській ЗОШ № 2 до восьмого класу. У зв'язку з переїздом батьків, 9-й клас закінчив у м. Пустомити.

Згодом навчався в Янівському професійно-технічному училищі (зараз — Художнє професійно-технічне училище ім. Й. П. Станька), а з 2003 по 2009 р.р — в Українській академії друкарства у м. Львові.

Сам вирішив піти служити до українського війська. З 15 червня 1999 року по 11 листопада 2000 року проходив строкову військову службу у Хирові в 80-ій окремій аеромобільній бригаді. Під час розподілу його порекомендували у президентські війська, але Назар хотів служити саме у ВДВ.

З травня 2001 року по грудень 2011 року служив за контрактом в Управлінні СБУ Львівської області на посаді прапорщика, а з лютого 2014 року по 16 серпня 2014 року — на посаді техніка аеромобільно-десантної роти аеромобільного батальйону у званні старшого прапорщика.[1]

Згодом звільнився та пішов працювати до військової частини А-0284 80-ї окремої аеромобільної бригади. Разом зі своєю частиною, як старший технік, поїхав на схід України.[2]

Загинув 16 серпня 2014 року під час артобстрілу у боях під Красним на Луганщині.[3] Разом з Назаром загинули Тарас Кулєба, Ігор Добровольський, Артур Лі, Владислав Муравйов, Іван Пасевич, Денис Мирчук, Олег Тюріков, Олександр Філь, Денис Часовий, вижив лише Петро Бавтро[4].

У Назара залишились батьки, сестра, дружина, дитина.

Похований на місцевому цвинтарі у Зимній Воді, Пустомитівського району, Львівської області[5].

Нагороди та вшануванняРедагувати

Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни», нагороджений, посмертно, орденом «За мужність» III ступеня та нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту».

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати