Відкрити головне меню

Педро II Католик (*Pero II o Catolico, 1178 —12 вересня 1213) — король Арагону і граф Барселони у 1196-1213 роках.

Педро II
Педро II
Педро II
Король Арагону
Попередник: Альфонсо ІІ
Наступник: Хайме I
Граф Барселонський
 
Народження: 1174[1][2] або липень 1178
Уеска, Арагон, Іспанія
Смерть: 12 вересня 1213
Мюре
Релігія: християнство
Династія: Барселонська
Батько: Альфонсо ІІ
Мати: Sancha of Castile, Queen of Aragon[d]
Дружина: Марія де Монпельє
Діти: 1 син і 1 донька

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Зміст

БіографіяРедагувати

Походив з барселонської династії. Син Альфонсо ІІ, короля Арагону і графа Барселони, й Санчи Кастильської.

Після смерті батька у 1196 році успадкував Арагон, Барселону і Руссільон, в той час як інші володіння у Франції дісталися його дядькові Рамону Беренгеру. У 1201 році він заснував військовий орден лицарів святого Георгія Алфама, якому дав землю біля Тортоси.

У 1204 році Педро II одружився на доньці володаря Монпельє, яка народила йому сина, але незабаром король охолов до дружини. Вона померла в Римі в 1213 і шанується як свята за своє благочестя і страждання в шлюбі.

У 1204 році він здійснив поїздку до Риму, де був посвячений у лицарі і коронований папою римським Іннокентієм III. Король обіцяв захищати католицьку віру, допомагати церкві і переслідувати єретиків. Він визнав себе васалом Риму і повинен був відтепер виплачувати йому данину, для чого впровадив в країні новий податок — монедахе. Це не сподобалося місцевої знаті, яка організувала ермандаду (союз) і зажадала від короля змінити своє рішення, але Педро II був непохитний.

У 1206 році прийшов на допомогу тестю, коли проти того повстали мешканці Монпельє. У 1209 році після походів проти катарів отримав звернення правителів Лангедоку по допомогу. Того ж року зверхність арагону визнали графства Тулуза, Комменж і Фуа. Розпочато перемовини шщодо шлюбу сестри Педро II — Леонори — з сином графа Тулузького.

У 1210 узбережжя біля Барселони зазнало атаки флоту Альмогадів. У відповідь король організував похід до емірату Валенсія, пограбувавши Рінкон-де-Адамус, захопивши фортеці Аль-Дам і Кастьєльфабіб, але незабаром втратив їх.

У 1212 році Педро II брав участь в хрестовому поході, організованому Альфонсом VIII, королем Кастилії, проти мусульман, і вніс чималий внесок у перемогу християн у битві при при Лас-Навас-де Толосі. Повернувшись додому восени того ж року, він дізнався, що Симон де Монфор вигнав з Тулузи його родича і васала Раймунда VI.

У вересні 1213 року король підійшов до Тулузі, маючи намір вибити звідти Монфора. Пропозиція Раймунда VI взяти в облогу місто він відкинув як боягузливе і негідне лицаря й прийняв рішення вступити у відкритий бій.

За легендою напередодні вирішального бою за традицією окситанських володарів отримав доньок усіх своїх васалів, з якими провів ніч. Тому був безсилим наранок. Битва при Мюре відбулося 12 вересня. Дезорганізовані сили арагонцев розсипалися під натиском Монфора. У бою Педро II був повалений на землю і, так як бився в простих латах, був прийнятий за рядового воїна і убитий. Після звістки про загибель короля в рядах арагонців почалася паніка, і Монфор виграв битву.

ХарактеристикаРедагувати

Педро II був людиною величезного зросту, надзвичайної сили і хоробрості. Король був дуже щедрий і пристрасний, любив пишнність і красивих жінок. Головною рисою його характеру була релігійність, що межувала з фанатизмом.

Сім'яРедагувати

Докладніше: Барселонський дім

Дружина — Марія, донька Вільгельма VIII, маркиза Манпельє

Діти:

  • Хайме (1208—1276), король у 1213—1276 роках
  • Санча (1205—1206)

2 бастарда

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Martín Alvira-Cabrer, Muret 1213. La batalla decisiva de la Cruzada contra los Cátaros, Ariel, Barcelona, 2008 and 2013.
  • Antonio Ubieto Arteta: Creación y desarrollo de la Corona de Aragón, Zaragoza, Anubar (Historia de Aragón), 1987, págs. 187—188. ISBN 84-7013-227-X.
  • Johannes Vincke: Der Eheprozess Peter II von Aragon (1206—1213) mit Veröffentlichung der Prozessakten. Aschendorffschern, 1935.
  • Alvira Cabrer, Martín La Cruzada Albigense y la intervención de la Corona de Aragón en Occitania: El recuerdo de las crónicas hispánicas del siglo XIII, Hispania: Revista Española de Historia, vol. 60, n.º 206, 2000, págs. 947—976. Ficha en dialnet. ISSN 0018-2141

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Педро II (король Арагону)

  • Cawley, Charles. Aragon, kings. Medieval Lands database. Foundation for Medieval Genealogy.