Відкрити головне меню

Педро Трольйо (ісп. Pedro Troglio, нар. 28 липня 1965, Лухан) — колишній аргентинський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Наразі очолює тренерський штаб команди «Тігре».

Ф
Педро Трольйо
PedroTroglio.jpg
Особові дані
Повне ім'я Педро Антоніо Трольйо
Народження 28 липня 1965(1965-07-28) (54 роки)
  Лухан, Аргентина
Зріст 172 см
Вага 75 кг
Громадянство Flag of Argentina.svg Аргентина
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1983–1988 Аргентина «Рівер Плейт» 59 (3)
1988–1989 Італія «Верона» 32 (1)
1989–1991 Італія «Лаціо» 40 (1)
1991–1994 Італія «Асколі» 106 (13)
1994–1997 Японія «Авіспа Фукуока» 56 (20)
1997–2002 Аргентина «Хімнасія і Есгріма» 124 (4)
2002–2003 Аргентина «Вілья Дальміне» 31 (4)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1987–1990 Аргентина Аргентина 21 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2004 Аргентина «Годой-Крус»
2005–2007 Аргентина «Хімнасія і Есгріма»
2007–2008 Аргентина «Індепендьєнте»
2008–2010 Парагвай «Серро Портеньйо»
2010–2011 Аргентина «Архентінос Хуніорс»
2011–2016 Аргентина «Хімнасія і Есгріма»
2016– Аргентина «Тігре»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 28 березня 2016.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб «Рівер Плейт», а також національну збірну Аргентини, разом з якою був срібним призером чемпіонату світу і бронзовим призером Кубку Америки.

Клубна кар'єраРедагувати

У дорослому футболі дебютував 1983 року виступами за «Рівер Плейт», в якому провів п'ять сезонів, взявши участь у 59 матчах чемпіонату і виграв за цей час чемпіонат Аргентини, а також став володарем Кубка Лібертадорес, Міжконтинентального та Міжамериканського кубка.

З 1988 року грав у Італії за «Верону», «Лаціо» та «Асколі», після чого 1994 року перебрався до Японії, де виступав за «Фукуоку Блюкс» (з 1996 року — «Авіспа Фукуока»).

На початку 1997 року Трольйо повернувся на батьківщину, ставши гравцем клубу «Хімнасія і Есгріма».

Завершив професійну ігрову кар'єру у нижчоліговому аргентинському клубі «Вілья Дальміне», за який виступав протягом сезону 2002/03 років.

Виступи за збірнуРедагувати

1987 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини.

У складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1989 року у Бразилії, на якому команда здобула бронзові нагороди, та чемпіонату світу 1990 року в Італії, де разом з командою здобув «срібло». На «мундіалі» зіграв всі 6 матчів своєї команди, в тому числі і фінальний, в якому аргентинці поступилися збірній ФРН.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 4 роки, провів у формі головної команди країни 21 матч, забивши 2 голи, причому обидва в ворота збірної СРСР — у 1987 і 1990 роках..

Кар'єра тренераРедагувати

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 2004 року, очоливши тренерський штаб клубу «Годой-Крус» з Прімери B Насьональ, але вже в березні 2005 року очолив клуб Прімери «Хімнасія і Есгріма» і допоміг йому зберегти прописку в еліті[1]. У наступному сезоні він зайняв з командою 2-е місце в Апертурі, повторивши найвище досягнення в історії команди. В квітні 2007 року був звільнений з посади після погіршення результатів.

В червні 2007 року Трольйо став головним тренером «Індепендьєнте» (Авельянеда), де пропрацював до квітня наступного року.

У серпні 2008 року очолив парагвайський клуб «Серро Портеньйо», з яким 2009 році завоював титул чемпіона Парагваю (Апертура).

30 травня 2010 року «Архентінос Хуніорс» призначив Трольйо головним тренером команди[2]. Він пішов у відставку 18 вересня 2011 року після невдалого старту в Апертурі 2011-12[3].

Протягом 20112016 років знову був головним тренером клубу «Хімнасія і Есгріма».

З березня 2016 року очолює тренерський штаб команди «Тігре».

Титули і досягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Troglio takes over management of Gimnasia.
  2. Troglio será el técnico. Архів оригіналу за 13 жовтень 2016. Процитовано 7 липень 2016. 
  3. El adiós de Pedro. Архів оригіналу за 13 жовтень 2016. Процитовано 7 липень 2016. 

ПосиланняРедагувати