Пащин Микола Петрович

Микола Петрович Пащин (25 січня 1904(19040125), місто Одеса — 13 грудня 1958, місто Київ) — радянський діяч, голова Комітетів у справах культурно-освітніх установ та у справах мистецтв при Раді міністрів УРСР​, директор Київської студії телебачення. Кандидат мистецтвознавства (1954).

Пащин Микола Петрович
Народився 25 січня 1904(1904-01-25)
місто Одеса
Помер 13 грудня 1958(1958-12-13) (54 роки)
місто Київ
Національність українець
Партія КПРС
Нагороди Орден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Життєпис ред.

Народився в робітничій родині. До 1919 року навчався в Одеському комерційному училищі. У 1919 році перебував у Червоній армії.

Трудову діяльність розпочав із шістнадцятирічного віку. З 1920 по 1922 рік працював робітником Одеського суднобудівного заводу.

У 1923—1926 роках — завідувач клубу Спілки деревообробників у місті Одесі.

У 1926—1929 роках — інструктор самоосвіти, інструктор клубного відділу при Одеській окружній політосвіті.

З 1929 по 1930 рік викладав в Українській радпартшколі міста Одеси.

Член ВКП(б) з 1930 року.

У 1930—1931 роках — інспектор мистецтв секції народної освіти Одеської міської ради.

У 1931—1932 роках — директор Одеського драматичного театру революції.

У 1932—1934 роках — завідувач сектора мистецтв Одеського обласного відділу народної освіти.

У 1933 році закінчив Одеський інститут професіональної освіти.

У 1934—1940 роках — директор Одеського театру опери та балету імені Луначарського.

У 1940—1944 роках — директор Київського державного театру опери та балету імені Тараса Шевченка в містах Києві та Уфі. Під час німецько-радянської війни керував бригадою народних та заслужених артистів УРСР, яка виїжджала з концертами на фронт.

У січні 1945 — березні 1947 року — голова Комітету у справах культурно-освітніх установ при Раді міністрів УРСР.

У березні 1947 — 29 травня 1950 роках — голова Комітету у справах мистецтв при Раді міністрів УРСР.

У 1950—1952 роках — директор Київського державного академічного театру опери та балету імені Тараса Шевченка.

У 1952 — 13 грудня 1958 року — директор Київської студії телебачення.

У 1954 році захистив кандидатську дисертацію «Патріотична діяльність українського радянського театру в роки Великої Вітчизняної війни».

Раптово помер 13 грудня 1958 року в місті Києві.

Нагороди ред.

Примітки ред.

Джерела ред.