Патрік Радден Кіф
Патрік Радден Кіф (англ. Patrick Radden Keefe, нар. 1976) — американський письменник і журналіст-розслідувач.[3] Окрім того, що є автором чотирьох книг (Chatter, The Snakehead, Say Nothing та Empire of Pain), він багато пише для різних видань, зокрема The New Yorker, Slate та The New York Times Magazine. Він є штатним письменником The New Yorker.[4]
| Патрік Радден Кіф | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1976[1][2] |
| Країна |
 США |
| Діяльність | письменник, журналіст, публіцист |
| Галузь | журналістське розслідування[2], публіцистика[2] і документальна література[2] |
| Alma mater | Лондонська школа економіки та політичних наук, Колумбійський університет, Єльська школа права і Milton Academyd |
| Знання мов | англійська[2] |
| Magnum opus | Say Nothingd |
| Нагороди | |
| Сайт | patrickraddenkeefe.com |
Кар'єра ред.
Кіф виріс у Дорчестері[en], штат Массачусетс, відвідував Академію Мілтона[en][5] й отримав ступінь бакалавра в Колумбійському університеті в 1999 році.[6][7] Кіф здобув ступінь доктора юридичних наук у Єльській школі права, ступінь магістра філософії в галузі міжнародних відносин у Кембриджському університеті та магістра наук у Лондонській школі економіки. Він отримав численні стипендії, у тому числі від Marshall Scholarship Foundation, Guggenheim Foundation, Woodrow Wilson International Center for Scholars[en] та Cullman Center for Scholars and Writers при Нью-Йоркській публічній бібліотеці. У 2010-11 роках працював радником з питань політики в офісі міністра оборони.[8]
За свою кар'єру Кіф писав розслідувальні доповіді з широкого кола тем та питань. Серед тем — конфлікт щодо володіння запасами заліза в Гвінеї, ускладнення політики, з якими стикаються держави, які легалізують рекреаційну марихуану, та захоплення мексиканського наркобарона Хоакіна «Ель Чапо» Гусмана Лоери.[9][10][11][12][13][14]
Розповідь Кіфа в Нью-Йоркері під назвою «Заряджений пістолет» 2013 року про біографію масового стрільця Емі Бішоп[en] отримала Національну журнальну премію за художній текст.[3] Окрім отримання Національної журнальної премії у 2014 році, він також був номінований на неї у 2015 році за текст «Полювання на Ель Чапо»[15] та у 2016 році за «Де поховані тіла» про жінку, яка зникла у Північній Ірландії.[16]
У 2020 році був ведучим подкасту «Wind of Change» («Вітер змін»), присвяченого особливим, культурним проєктам Центрального розвідувального управління США. В ньому він досліджував чутки про те, що пісню Wind of Change гурту Scorpions написали насправді у CIA.[17][18]
Книжки ред.
У книжці Кіфа The Snakehead йшлося про Чен Чуй Пінг[en] та її банду «змієголовців»[en] у Нью-Йорку, яка діяла у 1984—2000 роках.[19][20] Кіф описав, як Пінг масово незаконно ввозила іммігрантів з Китаю в США на вантажних суднах. Книга містить інтерв'ю з кількома з тих іммігрантів, де вони описують своє життя в США. У 2000 році Пінг була заарештована урядом Сполучених Штатів і засуджена до 35 років в'язниці за керівництво цими операціями. Джанет Маслін із «Нью-Йорк Таймс» описала «Змієголовців» як «надзвичайно ґрунтовно написану книгу, яка є не лише хронікою злочинів, а й пеаном працьовитості свого автора».
У книжці Chatter: Dispatches From the Secret World Of Global Eavesdropping («Балачки: повідомлення з таємного світу глобального прослуховування») Кіф розповідає, як американські органи безпеки, включаючи Агентство національної безпеки, підслуховують розмови між особами, яких підозрюють у причетності до тероризму, щоб визначити ймовірність терактів найближчим часом.[21] Кіф описує електронні пристрої збору розвідданих для виявлення цього спілкування, яке часто називають «балачками» (англ. chatter), які він вивчає в контексті терактів 11 вересня. В огляді книги для The New York Times Вільям Граймс стверджує, що «містер Кіф пише чітко та розважально: як зацікавлений приватний громадянин, а не експерт».
У квітні 2021 року у видавництві Doubleday вийшла його книга Empire of Pain: The Secret History of the Sackler Dynasty («Імперія болю: таємна історія династії Саклерів»). У книзі розглядається сім'я Саклерів та їхня відповідальність за виготовлення знеболюючого препарату OxyContin фірмою Purdue Pharma[en]. Книга є продовженням його статті у журналі Нью-Йоркер за 2017 рік «Родина, яка побудувала імперію болю».[22][23]
У 2019 він отримав Національну премію кола критиків книжок[en] (нехудожня література) за книжку Say Nothing («Нічого не кажіть: правдива історія вбивств і пам'яті в Північній Ірландії»).[24] Також ця книжка отримала Орвеллівську премію[18][25] й увійшла до десятки найкращих художніх та нон-фікшн книжок 2019 року за версією The Times Book Review[26].
Бібліографія ред.
Книжки ред.
- Keefe, Patrick Radden (2005). Chatter: Dispatches from the Secret World of Global Eavesdropping. New York: Random House.
- Keefe, Patrick Radden (2009). The Snakehead: An Epic Tale of the Chinatown Underworld and the American Dream. New York: Doubleday.
- Keefe, Patrick Radden (2019). Say Nothing: A True Story of Murder and Memory in Northern Ireland. New York: Doubleday.
- Keefe, Patrick Radden (2021). Empire of Pain: The Secret History of the Sackler Dynasty. New York: PanMacmillan.
Есе та репортажі ред.
- Keefe, Patrick Radden (7 травня 2007). The Idol Thief. Letter from Jaipur. The New Yorker: 58—67.
- — (3 вересня 2007). The Jefferson Bottles. The New Yorker: 106—117.
- — (July 8–15, 2013). Go-Between. The Talk of the Town. The Pictures. The New Yorker. 89 (20): 31.
- — (July 8–15, 2013). Buried Secrets: How an Israeli Billionaire Wrested Control of One of Africa's Biggest Prizes. A Reporter at Large. The New Yorker. 89 (20): 50—63.
- — (25 листопада 2013). Rocket Man: How an Unemployed Blogger Confirmed That Syria Had Used Chemical Weapons. Profiles. The New Yorker. 89 (38): 48, 53—61. Eliot Higgins.
- — (16 березня 2015). Where the Bodies are Buried. Letter from Belfast. The New Yorker. 91 (4): 42—61.
- — (1 лютого 2016). Snackish. The Talk of the Town. Visiting Dignitaries. The New Yorker. 91 (46): 18—19.
- Keefe, Patrick Radden. «The Bank Robber.» New Yorker (2016)[27]
- Keefe, Patrick Radden. «Anthony Bourdain's Moveable Feast.» New Yorker (2017): 52-65.[28]
- — (30 жовтня 2017). Empire of Pain: The Sackler Family's Ruthless Promotion of Opiods Generated Billions of Dollars—and Millions of Addicts. A Reporter at Large. The New Yorker. 93 (34): 34—49.
- — (7 січня 2019). Winning: How Mark Burnett, the King of Reality Television, Helped Turn a Floundering D-lister into President Trump. Profiles. The New Yorker. 94 (43): 30—45.
Колонка Double Take з newyorker.com ред.
- Keefe, Patrick Radden (8 січня 2016). The last time El Chapo was captured. The New Yorker.
Примітки ред.
- ↑ Virtual International Authority File — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ а б Patrick Radden Keefe. The New Yorker. Процитовано 28 грудня 2015.
- ↑ Patrick Radden Keefe. The New Yorker. Процитовано 29 грудня 2017.
- ↑ Milton in the World: Patrick Radden Keefe ’94 Discusses Say Nothing and Writing | Centre Connection. milton.edu (амер.). Процитовано 24 квітня 2021.
- ↑ patrick radden keefe | bio. www.patrickraddenkeefe.com. Архів оригіналу за 30 грудня 2015. Процитовано 29 грудня 2015.
- ↑ Alumni in the News: October 5. Columbia College Today. Процитовано 15 жовтня 2020.
- ↑ Patrick Radden Keefe : Experts & Staff : The Century Foundation. www.tcf.org. Процитовано 28 грудня 2015.
- ↑ 'Nosferatu,' longform by Patrick Radden Keefe and Derek Jenkins' Mixcloud mixes. Arkansas Times. Процитовано 28 грудня 2015.
- ↑ A Loaded Gun. The New Yorker. Процитовано 29 грудня 2015.
- ↑ Buried Secrets. The New Yorker. Процитовано 29 грудня 2015.
- ↑ Buzzkill. The New Yorker. Процитовано 29 грудня 2015.
- ↑ The Hunt for El Chapo. The New Yorker. Процитовано 29 грудня 2015.
- ↑ Inside the Biggest-Ever Hedge-Fund Scandal. The New Yorker. Процитовано 29 грудня 2015.
- ↑ National Magazine Awards 2015 Winners Announced | ASME. www.magazine.org. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 29 грудня 2017.
- ↑ Ellies 2016 Finalists Announced | ASME. www.magazine.org. Архів оригіналу за 9 травня 2018. Процитовано 29 грудня 2017.
- ↑ Lyster, Rosa (21 травня 2020). Patrick Radden Keefe Hopes Scorpions Fans Can Still Enjoy Wind of Change. Vulture (en-us) . Процитовано 3 липня 2020.
- ↑ а б Степанович, Роман (7 липня 2020). Вітер змін. Як ЦРУ придумало пісню для Scorpions, щоб закінчити «холодну війну». Заборона (укр.). Процитовано 24 квітня 2021.
- ↑ Maslin, Janet (16 серпня 2009). Patrick Radden Keefe's 'Snakehead': Wave of Immigrants Smuggled From China. The New York Times. ISSN 0362-4331. Процитовано 29 грудня 2015.
- ↑ The Snakehead, by Patrick Radden Keefe. www.thesnakehead.com. Архів оригіналу за 12 травня 2011. Процитовано 29 грудня 2015.
- ↑ Grimes, William (2 березня 2005). The New Hows and Whys of Global Eavesdropping. The New York Times. ISSN 0362-4331. Процитовано 29 грудня 2015.
- ↑ Empire of Pain review: the Sacklers, opioids and the sickening of America. the Guardian (англ.). 18 квітня 2021. Процитовано 20 квітня 2021.
- ↑ Keefe, Patrick Radden. The Family That Built an Empire of Pain. The New Yorker (en-us) . Процитовано 20 квітня 2021.
- ↑ Beth Parker (12 березня 2020). Announcing the 2019 Award Winners. bookcritics.org. Процитовано 13 березня 2020.
- ↑ Премию Оруэлла получили две книги о конфликте в Северной Ирландии. Creativity Ukraine (рос.). 26 червня 2019. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021.
- ↑ 10 найкращих книжок року від The New York Times. www.chytomo.com (укр.). 26 листопада 2019. Процитовано 24 квітня 2021.
- ↑ The Bank Robber. The New Yorker. Процитовано 8 жовтня 2017.
- ↑ Anthony Bourdain's Moveable Feast. The New Yorker. Процитовано 18 лютого 2017.