Партія зелених (швед. Miljöpartiet de Gröna) — шведська політична партія «зелених», що дотримується екологічної політики. Представлена в парламенті Швеції. На парламентських виборах у 2010 і 2014 років шведські «зелені» отримали 25 з 349 місць. На виборах до парламенту 2018 року отримали 15 мість.

Партія зелених

Miljöpartiet de Gröna
Країна Flag of Sweden.svg Швеція
Голова партії Пер Болунд
Ізабелла Льовін
Дата заснування 1981
Штаб-квартира Pustegränd 1-3, Стокгольм Швеція
Ідеологія Зелена політика
Союзники та блоки Соціал-демократична партія Швеції
Ліва партія (Швеція)
Членство в міжнародних організаціях Європейська партія зелених
Кількість членів  10 719[1]
Офіційний сайт mp.se

ІсторіяРедагувати

Шведські «зелені» виникли серед альтернативного екологічного руху 1970-х років.

  • Ця партія була заснована у Швеції 20 вересня 1981 року прихильниками заборони використання ядерної енергії на референдумі 1980 р.. Партія приймає рішення не мати формального лідера, а замість нього встановити змінюваних двох спікерів, які представлятимуть позицію партії. Для символу гендерної рівноправності між статями спікерів партії є одразу дві особи — чоловік та жінка: Петер Ерікссон (швед. Peter Eriksson) і Марія Веттерстранд (швед. Maria Wetterstrand).
  • У 1982 р. дана партія брала участь у парламентських виборах.
  • У 1984 р. вони подолали чотири-відсотковий бар'єр і прийшли в парламент.
  • У 1988 р. ця партія отримує 5,53 % голосів і 20 місць в Риксдазі.
  • У 1991 р. після політичних виборів вона втрачає всі депутатські місця.
  • У 1994 р. отримує 5,02 % і 18 місць, залишаючись з того часу парламентською партією.
  • У 1998 р. ініціює парламентське співробітництво з соціал-демократами, що існувало до виборів 2006 року.
  • У 2002 р. «зелені» на виборах отримали 4,6 % голосів виборців і 17 місць у парламенті[2].
  • Після виборів в 2014 році, на яких зелені отримують 6,9 % голосів і 25 місць в Риксдагу, в житті партії відбувається ще одна важлива подія — вона вперше стає частиною правлячої коаліції, в яку зелені увійшли разом з Соціал-демократичною партією. У новому уряді зеленим дістається 6 міністерських портфелів з 24, а соціал-демократам — 18.

У партії немає формального лідера, натомість існують змінювані спікери, що представляють позиції партії. Ними є відразу дві людини чоловік і жінка, як символ рівноправності між статями. В даний час це — Пер Болунд і Ісабелла Левін

СтатистикаРедагувати

 
Засідання шведського парламенту

Шведська партія Зелених у політичних виборах до парламенту у різні роки мала відсоток голосів[3]

 
Результати парламентських виборів 2010 р. (карта рейтингу «зелених» у муніципалітетах Швеції)
  • 1982: 1,65 %
  • 1985: 1,50 %
  • 1988: 5,53 %
  • 1991: 3,38 %
  • 1994: 5,02 %
  • 1998: 4,49 %
  • 2002: 4,65 %
  • 2006: 5,24 %
  • 2010: 7,34 %

ХронологіяРедагувати

Обіймали посади спікерів «зелених» по черзі

  • У 1984—1985 рр. Пер Гартон і Рагнхільд Поганка
  • У 1985—1986 рр. Біргер Шлауг і Рагнхиіьд Поганка
  • У 1986—1988 рр. Біргер Шлауг і Єва Гоес
  • У 1988—1990 рр. Андерс Нурдін і Фіона Берлінг
  • У 1990—1992 рр. Ян Аксельсон і Маргарета Гіссельберг
  • У 1992—1999 рр. Біргер Шлауг і Маріанна Самуельссон
  • У 1999—2000 рр. Біргер Шлауг і Лотта Нільсон Гедстрем
  • У 2000—2002 рр. Матц Гаммарстрем і Лотта Нільсон Гедстрем
  • У 2002—2011 рр. Петер Ерікссон і Марія Веттерстранд
  • У 2011—2014 рр. Густав Фрідолін і Оса Ромсон
  • Від 2014 р. — Густав Фрідолін та Ізабелла Льовін

ГалереяРедагувати

ІдеологіяРедагувати

Партія утворена на світогляді поваги до тварин і рослин, охорони природи і екологічної системи для майбутніх поколінь, відповідальності всіх людей в світі за це. Що полягає в умовах мирного співіснування, у рівноправному співробітництві (програма партії «зелених» § 1). Засадничо «зелені» є частиною світового політичного руху зелених. Котрі борються за стале демократичне суспільство, де люди мають брати на себе відповідальність, як локально, так і глобально.

«Зелені» позиціонували себе як «ліва партія» зеленої ідеології (отримали підтримку власної соціальної політики серед соціал-демократичних та ліберально-буржуазних кіл, маючи своїх симпатиків серед екологічних та пацифістських рухів). У 1982 р. за шкалою від 1 до 10 партія «зелених» отримала оцінку 5, коли у їх виборці класифікували. У 1994 р. шведська «зелені» отримали в тій самій класифікації — 3.9. В останні роки у співпраця з парламентом партія «зелених» лишилася в таборі «лівих». Але у 15 муніципалітетах країни дана партія має представників і підтримку, займається співпрацею з буржуазними партіями. Особлива увага приділяється ними школі та малому бізнесові, наприклад у Сконе. Шведські зелені є популярними не лише в сільській місцевості Швеції, але у містах Гетеборг, Мальме, Умео, Гнеста та в інших.

Ця партія в Швеції виступила проти членства в Європейському Союзі й хотіла провадити новий в нутрі країни шведський референдум у цьому питанні, незважаючи на державне скасування такої політики у вересні 2008 р.. Партія Зелених заховує за собою право критичного ставлення до членства у Європейському Союзі. Зелені наполягають на поетапній відмові від ядерної енергії в Швеції і сподіваються замінити її альтернативними і відновлюваними джерелами енергії. Дана партія також підтримує загальні зміни в податковій політиці Швеції, встановлення високих податків на екологічно шкідливі або нестійкі продукти і види діяльності, сподіваючись впливати на поведінку людей і образ життя суспільства в цілому. Партія зелених Швеції підняла питання про екологічну безпеку країни, проблеми зміни клімату тощо.

Партія Зелених має дві офіційні організації: Зелена Молодь (швед. Grön Ungdom) і Зелені Студенти (швед. Gröna Studenter). Є також ряд дочірніх організацій та внутрішніх мереж. При ній існує також комітет гендерної рівності. Має підтримку у шведській протестантській церкві групи екологів, які беруть активну участь у християнській політиці шведської церкви. У жовтні 2008 р. була утворена Асоціація зелених старшого покоління.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. https://www.dn.se/nyheter/politik/sjunkande-medlemsantal-oroar-inte-schyman/
  2. Riksdag election result 2002 Архівовано 16 листопад 2012 у Wayback Machine. (англ.)
  3. Histoorsche Resultaten Архівовано 17 липень 2012 у Wayback Machine. vun't Statistiska Centralbyrån afropen an'n 2. September 2012 (швед.)

ПосиланняРедагувати