Паровий артилерійський катер
Паровий артилерійський катер (англ. Steam gun boat, SGB) — термін, що застосовувався Королівським флотом для позначення типу катерів, які використовувались під час Другої світової війни. Він складався з дев'яти канонерських човнів, які мали парові турбіни. Їх побудували з 1940 по 1942.
Дизайн ред.
Ці канонерки були спроектовані для виконання функцій як власне артилерійського катера, так і торпедного катера, зокрема за умов штормової погоди. Їх основним противником мали бути німецькі торпедні катери.[1]
Їх довжина складала приблизно 44 метри, а тоннажність — 172 тонни (202 при повному запасі палива). Швидкість була до 30 — 35 вузлів.
Service ред.
Дефіцит сталі та турбін призвів до того, що з 52 запланованих катерів замовлення було скорочено до 9 одиниць, які отримала позначення SGB 1 до 9. Човни з номерами 1 і 2 вирішили не добудовувати, коли їх корпуси були сильно ушкодженні у результаті авіанальоту у районі Саутгемптона.[2] 1-ша флотилія SGB була сформована у Портсмуті до середини червня 1942 року під командуванням капітан-лейтенанта Пітера Скотта, сина Антарктичного дослідника капітана Роберта Скотта, пізніше відомого орнітолога, еколога і телеведучого. Їх перша акція відбулася поблизу гирла Сени незабаром після півночі 19 червня, коли дві канонероки — 7 і 8, спільно з есмінцем зіткнулися з групою німецьких торпедних катерів, які супроводжували два німецьких торгових судах. SGB 7 був потоплений у цьому бою. Внаслідок цього Адміралтейства відзначити вразливість цих канонерок та розпорядилося оснастити їх додатковою бронею. Шість уцілілих катерів були перейменовані на честь представників фауни сірого забарвлення.[3]
SGB 5 був пошкоджений під час рейду на Дьєпп після бою з німецькими кораблями, які охороняли конвой. У 1944 році канонерки були перероблені у швидкохідні тральщиків і всі (крім SGB9 Grey Goose) були продані в перші роки після війни.
SGB9 залишався на службі і використовувалась з 1952 по 1956 рік для випробування газових турбін Роллс-Ройс та стало першим судном, яке приводилось у рух виключно газовими турбінами.[4] Хоча експериментальна силова установка виявилася дуже вдалою, вона була надто складною для більш широкого запровадження у той час і SGB9 був поміщений в резерв в кінці випробування в 1957 році.[5] Експериментальні двигуни були зняті, а SGB9 була продана в 1958 році як баржа. Продана знову у 1984, вона була перетворена у плавучий будинок і перейменована на Anserava. В даний час цей будинок пришвартований на річці Медуей, у Кенті, Англія.
Примітки ред.
- ↑ Konstam (2010) p19
- ↑ Konstam (2010) p19-20
- ↑ BBC WW2 Peoples War [Архівовано 1 грудня 2009 у Wayback Machine.]
- ↑ Walsh, Philip P.; Paul Fletcher (2004). Gas Turbine Performance (вид. 2nd). John Wiley and Sons. с. 25. ISBN 978-0-632-06434-2.
- ↑ Harmon, Robert A. (May 1990). Marine Gas Turbines: A New Generation. Mechanical Engineering-CIME. American Society of Mechanical Engineers.
Джерела ред.
- The Encyclopedia of Weapons of World War II [Архівовано 13 листопада 2012 у Wayback Machine.] by Chris Bishop, 2002 ISBN 978-1-58663-762-0
- Coastal Forces SGBs at unithistories.com accessed 11 December 2007 [Архівовано 4 січня 2020 у Wayback Machine.]
- David K. Brown, The Design and Construction of British Warships 1939—1945, Volume 3, Conway Maritime Press, ISBN 0-85177-674-4.
- George L Moore, The Steam Gunboats — in Warship 1999—2000, Conways Maritime Press, ISBN 0-85177-724-4.
- Konstam, Angus British Motor Gun Boat 1939-45 2010 Osprey Publishing . 978 1 84908 077 4