Парамонов Олексій Олександрович

Олексій Олександрович Парамонов (рос. Алексей Александрович Парамонов; нар. 21 лютого 1925, Боровськ, Малоярославецький повіт, Калузька губернія, РРФСРпом. 24 серпня 2018, Москва, Росія) — радянський футболіст (універсал) та хокеїст з м'ячем (захисник).

Ф
Олексій Парамонов
Олексій Парамонов
Особисті дані
Повне ім'я Олексій Олександрович Парамонов
Народження 21 лютого 1925(1925-02-21)
  Боровськ, Малоярославецький повіт,
Калузька губернія, РРФСР
Смерть 24 серпня 2018(2018-08-24) (93 роки)
  Москва, Росія
Поховання Ваганьковське кладовище
Зріст 176 см
Вага 72 кг
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Позиція нападник,
півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР «Будівельник» (Москва)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1944—1946 СРСР «Будівельник» (Москва) ? (?)
1946—1947 СРСР ВПС (М) 9 (2)
1947—1959 СРСР «Спартак» (М) 264 (63)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1954—1957 СРСР СРСР 13 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1965—1967
1976—1977
Туніс «Етуаль дю Сахель»
Туніс «Етуаль дю Сахель»
Звання, нагороди
Нагороди
орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Пошани орден Дружби (Російська Федерація) орден «Знак Пошани» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Jubilee Medal "70 Years of Victory in the Great Patriotic War 1941–1945" медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці»
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Заслужений майстер спорту СРСР (1953), заслужений тренер РРФСР (1980), заслужений працівник фізичної культури Української РСР (1985), академік Академії проблем безпеки оборони й правопорядку (2006).

ЖиттєписРедагувати

Народився в місті Боровськ Московської (нині Калузької) області в багатодітній родині. У 1927 році сім'я переїжджає до Москви.

Спортивну долю Олексія в значній мірі визначила вчителька фізкультури 430-ї школи м Москви, угледівши в ньому неабиякі фізичні та спортивні задатки. Напередодні Німецько-радянської війни 1941-1945 років повинен був відбутися його дебют в столичній команді «Старт», але свято футболу співпало з днем початку війни — 22 червня 1941 року.

У роки війни працював на заводі деревообробних верстатів, який випускав міномети, і на заводі № 706 Міністерства морського флоту, де пропрацював до кінця війни, досягнувши найвищого шостого розряду слюсаря-лекальника.

Футбольна кар'єра розпочалася в команді «Будівельник», але незабаром за рекомендацією викладача Малаховського обласного технікуму фізичної культури, в який він вступив 1945 року, Г. І. Мезінова, родичкою по дружині з Анатолієм Володимировичем Тарасовим, відомим футбольним, а в подальшому хокейним тренером, запрошений в футбольну команду ВПС (Військово-повітряних Сил). У цей період команду опікав генерал В. І. Сталін. Але незабаром через конфлікт з останнім, А. В. Тарасов, а разом з ним й Олексій покинули команду. Олексій Олександрович вважає А. В. Тарасова своїм першим тренером.

За рекомендацією Миколи Озерова був прийнятий в «Спартак», в якому грав з 15 вересня 1947 року й до 1960 року. У цей період одночасно навчався в Московському педагогічному інституті імені Н. К. Крупської, який закінчив у травні 1960 року за фахом викладача фізичного виховання.

З 1 червня 1960 року працював на різних посадах в Управлінні футболу, в подальшому Федерації футболу, куди запрошений Андрієм Петровичем Старостіним. Згодом — голова Комітету ветеранів РФС.

Парамонов та його дружина Юлія Василівна жили в шлюбі з 1950 року, мали дочку. Обидва володіли французькою мовою. У 2016 році Юлія Парамонова померла[1].

Парамонов помер 24 серпня 2018 року на 94-му році життя. Похований 27 серпня 2018 року поряд з дружиною на Ваганьковському кладовищі.

Суспільна діяльністьРедагувати

  • Відповідальний секретар Федерації футболу (1981-1991).
  • Член комітету УЄФА з проведення єврокубків (1983-1990).
  • Член комітету УЄФА з футзалу (1991-1994).
  • Відповідальний секретар Ради президентів федерацій футболу країн СНД (1993-2002).
  • Заступник голови Комітету ветеранів РФС з 1992 року, голова — з 1996 року.
  • Радник Президента РФС (1997-2005).

ДосягненняРедагувати

Командні

Як гравецьРедагувати

«Спартак»
«Спартак» (Хокейний клуб)
збірна СРСР
збірна Москви

Як тренераРедагувати

«Етуаль дю Сахель»
Особисті

НагородиРедагувати

ДержавніРедагувати

СпортивніРедагувати

  • Кавалер Олімпійського ордена МОК 2001 року
  • Кавалер Діамантового ордену УЄФА «За заслуги» 2001 року
  • Орден «Спартака» 2005 року
  • Національна спортивна премія «Слава» в номінації «Легенда» 2006 рік
  • Орден ФІФА «За заслуги» 2006 рік

ПублікаціїРедагувати

  • Парамонов А. А. Игра полузащитника. — два издания 1964 г и 1967 г.

ЛітератураРедагувати

  • Горанский И. В. Алексей Парамонов; Футбол — моя судьба. — 2005 г.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. "В вагон зашёл старикашка с ведром самогона: «Где тут спартачи?!» (рос.)
  2. Указ Президента РФ от 6 декабря 1999 г. № 1602
  3. Указ Президента РФ от 18 мая 2005 г. № 554
  4. Указ Президента РФ от 19 апреля 1995 г. № 384

ДжерелаРедагувати