Парадокс Клейна
Парадокс Клейна — фізичне явище, що проявляється при квантовому тунелюванні крізь потенціальний бар'єр. Релятивістська частинка з ймовірністю що прямує до одиниці здатна просочуватися навіть крізь бар'єр, що перевищує більше аніж удвічі її масу спокою, тобто навіть нескінченно потужний бар'єр є практично прозорим для релятивістської частинки. В той час як для нерелятивістських частинок подібна ймовірність дуже низька.[1] Виявлено в 1929 шведським фізиком Оскаром Клейном, коли він застосував рівняння Дірака щодо розсіювання електронів крізь потенціальний бар'єр.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/87/Step1.png/250px-Step1.png)
утворюється античастинка до- та частинка поза бар'єром. Античастинка анігіліює з частинкою до бар'єру, в підсумку залишається лише частинка за бар'єром.
Див. також
ред.Джерела
ред.Посилання
ред.- ↑ Сергей Морозов (17 жовтня 2014). Электронные свойства и симметрия в графене. Постнаука ((рос.)) . Процитовано 31 січня 2016.