Папуга синьоголовий
| Папуга синьоголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Psittinus cyanurus (Forster, JR, 1795) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Папуга синьоголовий[2] (Psittinus cyanurus) — вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae. Мешкає в Південно-Східній Азії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 18 см, вага 85 г. Забарвлення переважно зелене. Нижні покривні пера кил яскраво-червоні, на плечах червонуваті плями, покривні пера крил мають жовтуваті края. У самців верхня частина голови і надхвістя блакитні, верхня частина спини чорнувата, дзьоб звеху червоний. У самиць голова сірувато-коричнева.
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[3]
- P. c. cyanurus (Forster, JR, 1795) — Малайський півострів, Суматра, острови Ріау, Лінґґа[de] і Банка, Калімантан;
- P. c. pontius Oberholser, 1912 — Ментавайські острови.
Psittinus abbotti раніше вважався підвидом синьогологового папуги, однак був визнаний окремим видом.
Поширення і екологія ред.
Синьоголові папуги мешкають в Малайзії, Індонезії, Брунеї, Таїланді і М'янмі. Вони живуть у вологих і сухих рівнинних тропічних лісах, на узліссях, в мангрових лісах, на плантаціях і в садах. Зустрічаються зграйками до 20 птахів, переважно на висоті до 700 м над рівнем моря, місцями на висоті до 1300 м над рівнем моря. Живляться насінням, плодами і квітками.
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція синьоголових папуг становить понад 100 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Psittinus cyanurus.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 травня 2022.
Джерела ред.
- Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World; ISBN 0-300-07453-0
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |