Папуга багійський
| Папуга багійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Touit melanonotus (Wied, 1820) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Psittacus melanonotus Touit melanonota | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Папу́га багійський[2] (Touit melanonotus) — вид папугоподібних птахів родини папугових (Psittacidae)[3]. Ендемік Бразилії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 15-16 см. Голова і нижня частина тіла зелені, груди і боки мають блакитнувато-сірий відтінок, скроні коричневі. На спині велика темно-коричнева пляма, надхвістя зелене. На тімені чорна пляма. Хвіст червоний, на кінці чорний, центральні стернові пера зелені. Першорядні покривні пера крил темно-коричневі, першорядні і другорядні махові пера на кінці темно-коричневі,. Очі темно-карі, навколо очей оранжеві кільця голої шкіри.
Поширення і екологія ред.
Багійські папуги мешкають на південному сході Бразилії, в штатах Баїя, Еспіріту-Санту, Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу і Парана. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських атлантичних лісах, переважно на висоті від 500 до 1200 м над рівнем моря, в Національному парку Ітатіая на висоті до 1400 м над рівнем моря, в Баїї і Сан-Паулу місцями на рівні моря. Зустрічаються зграйками до 20 птахів. Живляться насінням дерев родини бобових, плодами Rapanea acuminata, Clusia sp і омелою. Гніздяться у вересні-жовтні.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція багійських папуг становить від 2500 до 10000 дорослих птахів. Це рідкісний вид птахів, якому загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Touit melanonotus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 22 липня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 липня 2022.
Джерела ред.
- Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World; ISBN 0-300-07453-0
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |