Вікіпедія

Паоло Пандольфо

італійський музикант

Паоло Пандольфо (італ. Paolo Pandolfo, нар. 31 січня 1964, Італія) — італійський музикознавець, диригент і виконавець (віола да гамба) старовинної європейської музики, композитор і імпровізатор.

Паоло Пандольфо
Народився 31 січня 1964(1964-01-31) (60 років)
Італія
Країна  Італія
Діяльність диригент, композитор, гамбіст, музичний педагог
Знання мов італійська[1]
Заклад Schola Cantorum Basiliensisd
Сайт paolopandolfo.com

Біографія ред.

Спочатку навчався грі на контрабасі та гітарі як джазовий музикант.[2][3] У другій половині 1970-х років навчався грі на віолі да гамба в Римській консерваторії. У 1979 році став співзасновником ансамблю старовинної музики La Stravaganza, а потім в 1981 році переїхав до Базеля, де навчався у Жорді Саваля в Schola Cantorum. У 1982—1990-х роках працював з Жорді Савалем в ансамблі Hespèrion XX (пізніше Hespèrion XXI).

З 1989 року працював професором по класу віоли да гамба в Basiliensis Schola Cantorum. У 1992 спільно зі скрипалем Енріко Гатті і клавесиністом Рінальдо Алессандріні[en] заснував ансамбль старовинної музики Labyrinto, з яким виступає і яким керує.

Пандольфо записав безліч компакт-дисків. У 1980-х він брав участь в записах ансамблевої музики, в першу чергу з Жорді Савалем. Вже перший сольний запис Пандольфо (сонати для віоли да гамба Карла Філіпа Емануеля Баха в 1990 році) був високо оцінений. Одна з найбільш значних його робіт — запис в 2000-х роках віолончельних сюїт Йоганна Себастьяна Баха в аранжуванні для віоли да гамба. Свою ідею він пояснює тим, що хоча сюїти були написані для віолончелі, вони мають поліфонічний стиль віоли да гамба, а сам жанр танцювальних сюїт — звичний для віоли да гамба, тож це відродження традиції цього інструменту[4]. Паоло Пандольфо відродив інтерес до творчості забутого французького композитора XVII століття пана Демаші[en], виконавши на концертах всі його твори, що збереглися, і записавши в 2012 році диск з його сюїтами.

Паоло Пандольфо дав безліч концертів по всій Європі, в Америці і Японії, грав в залі Берлінської філармонії і в англійському Whigmore Hall. Деякі його концерти містять докладний історичний і мистецтвознавчий коментар музиканта до виконуваних творів[5]. Він бере участь в найбільших фестивалях старовинної музики. Музичний журнал American Record Guide назвав його найкращим гамбістом свого покоління[6].

Музикант є відомим педагогом, серед його учнів Амелі Шеман[ru] і Гвідо Балестраччі.

Композиції та імпровізація ред.

Музикант пише музику для віоли да гамба. У своїх творах часто змішує елементи бароко і танцювальної музики 20—30-х років XX століття. Значний вплив на його твори мала стилістика постмодернізму. Серед його творів є невелике Violatango[7], яке він часто виконує на біс в своїх концертах.

Сам Пандольфо говорить, що давня музика може слугувати потужним джерелом натхнення для сучасної західної музичної традиції, тому вважає побудову місточків між минулим і теперішнім важливою частиною своєї роботи[8].

Основна дискографія ред.

  • CPE Bach. Sonatas for Viola da Gamba (Tactus)
  • Forqueray. Pièces de viole avec la basse continuë (integrale, Glossa; 2 CDs)
  • JS Bach. Sonatas for Viola da Gamba and harpsichord (Harmonia Mundi)
  • Marin Marais. Le Labyrinth et autres Histoires (Glossa)
  • Marin Marais. Le Grand Ballet (Glossa)
  • JS Bach. The Six Suites (Glossa)
  • Tobias Hume. Spirit of Gambo (Glossa — Labyrinto, Emma Kirkby)
  • Le Sieur de St. Colombe. Pieces de Viole (Glossa)
  • A Solo. P. Pandolfo, T. Hume, Corkins, DeMachy, M. Marais, JS Bach, CF Abel. Solo Recital with different Authors (Glossa)
  • Io Canterei d'Amor. O. diLasso, T. Crequillon, Arcadelt, D. Ortiz, R. Rogniono, A. Gabrieli (Labirinto V. Ruffo — Harmonia Mundi)
  • Travel Notes. New music for the Viola da Gamba composed by Paolo Pandolfo (Glossa)
  • Improvisando. (Glossa)
  • Heinrich Isaac. La Spagna. D. Ortiz. Variations on La Spagna played by P. Pandolfo (Bongiovanni)
  • Canzon del Principe (Solos by Oratio Bassani played by P. Pandolfo (Divox Antiqua)

Примітки ред.

  1. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  2. ↑ Ernesto Schmied, trans. by Yolanda Acker, «Interview: Paolo Pandolfo», Goldberg: The Early Music Portal, p. 5. [Архівовано 2007-09-29 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Ernesto Schmied, trans. by Yolanda Acker, «Interview: Paolo Pandolfo», Goldberg: The Early Music Portal, p. 7. [Архівовано 2007-09-29 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Ernesto Schmied, trans. by Yolanda Acker, «Interview: Paolo Pandolfo», Goldberg: The Early Music Portal, p. 2. [Архівовано 2007-09-29 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Турова, Варвара. Гамбист разговорного жанра. Паоло Пандольфо в Архангельском. Коммерсантъ. 04.10.2003.
  6. ↑ Барочная музыка Паоло Пандольфо (рос.). obsessed-wsound.livejournal.com.
  7. ↑   Паоло Пандольфо. Violatango. Фестиваль Earlymusic-2015. на YouTube
  8. ↑ paolopandolfo.com/aboutme.htm

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Паоло_Пандольфо&oldid=42332226