Відкрити головне меню

Панчо Хараланов Владіґеров (болг. Панчо Владигеров; 13 березня 1899, Цюрих — 8 вересня 1978, Софія) — болгарський композитор-піаніст. Диригент, музичний педагог.

Панчо Владіґеров
BASA-1130K-1-6-1-Pancho Vladigerov (crop).jpeg
Основна інформація
Дата народження 13 березня 1899(1899-03-13)[1][2][…]
Місце народження Цюрих, Швейцарія[4]
Дата смерті 8 вересня 1978(1978-09-08)[1][2][5] (79 років)
Місце смерті Софія, Болгарія[1][6][7]
Громадянство Болгарія
Нагороди
Файли у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Владіґеров народився у Швейцарії у єврейсько-болгарській родині. Раннє дитинство він провів в одному з культурних центрів Болгарії — місті Шумен. Музичну освіту здобув у Софії, де його викладачами були Гайнріх Візнер з Чехії та духовний композитор Добрі Христов. Вищу музичну освіту (1922) — у Німеччині, у Берліні, після строкової служби у болгарській царській армії.

Ще будучи студентом досягнув помітних х успіхів на міжнародних конкурсах піаністів. У цей же час працював диригентом оркестру Театрі Макса Райнхарда у Берліні, з яким почав виконувати свої перші композиції (зокрема, на вірш Пенчо Славейкова).

У 1920-тих роках, коли композитор був у Німеччині, створив Концерт № 1 для фортепіано і Концерт для скрипки — перший в історії болгарської класичної музики. Тоді ж з'явилася знаменита рапсодія «Вардар», фрагмент з якої став позивним Болгарського національного радіо. 1932 року Владіґеров повертається до Болгарії — це був час, коли країна перебувала у міжнародній ізоляції, а в Німеччині розгорталося полювання на євреїв. У Софії композитор отримав солідну посаду у Болгарській державній консерваторії, де й працював останні 40 років — аж до совєцької окупації та встановлення комуністичного режиму.

У Шумені, в рідному домі Владіґерова, влаштовано його меморіальний музей. Там же відбуваються національні конкурси молодих болгарських піаністів.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати