Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проєкту.

Пантограма (грец. Παντα — весь та γράμμα — запис), омограма, рівнобуквиця, рівноримиця — твір комбінаторної поезії, в якому літерний склад віршованих рядків є попарно ідентичним, а відмінне лише розташування словорозділень. Пантограму також кваліфікують, як візуальну панториму: на відміну від власне панторими, у пантограмі вживаються слова однакового звучання, але можуть різнитися місця розташування наголосів, тоді як у панторимі використання слів однакового звучання супроводжується різним їх написанням.

В українській поетичній практиці популяризуванням пантограми займаються зокрема Віктор Марач та Володимир Книр. Перу останнього належить найдовша пантограма (водночас - панторим в українській мові (30 літер):

Як раз дасте старому фельдшеру вати,
якраз дасте старому фельдшерувати.

Та подовженого її варіанту (48 літер):

Як ось видаватимете тамтому старенькому фельдшеру вати,
якось ви даватимете там тому старенькому фельдшерувати.

Він же — автор найкоротшої пантограми в українській мові :

О,
О! (1 літера).

У пантограмі Володимира Денисенка літерний склад ідентичний аж у трьох рядках:[1]

Авто мати? Три май.

Автомати тримай!

А в томати три май.

(Май в останньому рядку - діал. зелень. Див. "Великий тлумачний словник сучасної української мови", с.504.).

Для порівняння, найдовша відома пантограма в російській мові складається лише з 19 літер.

Джерела

ред.
  1. Бусел, Вячеслав Тимофійович (2001). "Великий тлумачний словник сучасної української мови". Київ;Ірпінь: ВТФ "Перун". с. с. 504.( Посилання стосується слова "май", а не пантограми). ISBN 966-569-013-2. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)