Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Панах Алі-хан (перс. پناه علی خان جوانشیر‎, азерб. Pənah Əli Qarabağlı, *1693, Агдамський район — †1763, Шираз) — хан Карабаху, полководець, засновник ханської династії Джеванширів і перший правитель Карабаського ханства.

Панах Алі-хан
азерб. Pənahəli xan Sarıcalı-Cavanşir
Народився1693
Карабах
Помер1763
Шираз, Іран
ПохованняImarat cemeteryd
Посадахан
Конфесіяшиїти
Брати, сестриFazl Ali-bey Javanshird і Behbud Ali agha Javanshird
ДітиІбрагім Халіл-хан і Мехралі-бек
Див. також: Джаваншир

Життєпис

ред.

Належав до пемені джеваншир. Син Ібрагім Халіл-аги, голови племені джеваншир та магала Отуг-акі. разом з братом Ібрагім Халіл-агою розпочав службу у Надир Кулі-хана Афшара. 1736 року останній наказав переселити плем'я джеваншир з Карабаху до Хорасану. У 1738 року Панах Алі втік до Карабаху, де переховувався до смерті Надира у 1747 році. Після цього доволі швидко зумів захопити значну частину Карабаського беклярбекства. 1748 року оголосив себе ханом, заснувавши резиденцію Баят. Його титул визнав перський володар Аділь-шах. 1752 року переносить резиденцію до фортеці Тарнаут. 1756 року заснував столицю Панахабад. Зумів відбити напад Мухаммед-Гасан-хана з племені каджар. 1759 року долучився до векіля Карім Хан Занда, передавши владу в ханстві синові Мехралі-беку.

За нього до Карабаху був приєднаний Зангезур і поставлені в залежність хани Гянджі, Нахічевані, Єревана й Ардебіля, а також ліквідовано самоврядування вірменських меліків (воєвод) Нагірного Карабаху [1] [2].

У вірменських джерелах названий також ханом області Хамсаї [3].

Влаштувавшись у Нагірному Карабасі завдяки усобиці серед місцевих правителів, Панах-хан і його син Ібрагім несуть відповідальність за масовий вихід вірменського населення з цього регіону [4][5].

Генеалогія

ред.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ібрагім Халіл-ага
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Панах Алі-хан
(?—1763)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ібрагім Халіл-хан
(1732—1806)
Мехралі-бек
(1735—1785)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мамедгасан-ага
(1755—1806)
Джавад-ага
(1757—1779)
Мехтікулі-ханАбульфат-хан Туті
(1766—1839)
Агабеїм-ага Агабаджі
(1782—1831)
Ханлар-ага
(ок. 1785—1832)
Мамед Касим-ага
(?—до 1843)
Гевхар-ага
(ок. 1796—до 1844)
Мухаммед-бек
(1762—1797)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Джафаркулі-хан Нава
(1785—1867)
Ханджан-ага
(ок.1793—до 1844)
Хуршидбану Натаван
(1832—1897)
Паша-агаДжафар Кулі-бек
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ата-ханМахмуд-агаМехтікулі-хан Вафа
(1855—1900)
ХанбікеАзад-ханАхмед-бек
(1823—1903)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гамер-беїм Шейда
(1881—1933)
АсланБахрам-хан НахічеванськийАкбар-хан Нахічеванський
(1873—1961)
Бехбуд-хан
(1877—1921)
Гаміда
(1873—1955)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Хан Шушинський
(1901—1979)

Примітки

ред.
  1. Мірза Джамал Джеваншір Карабагі. Історія Карабаху. [Архівовано 2007-01-27 у Wayback Machine.]
  2. Раффі. Мелікства Хамси
  3. Сімеон Єреванці. «Джамбр». Глава 10.
  4. Michael P. Croissant, The Armenia-Azerbaijan conflict: causes and implications, p. 11:

    «Importantly, disunion amongst the five princes allowed the establishment of a foothold in mountainous Karabakh by a Turkic tribe around 1750. This event marked the first time that Turks were able to penetrate the eastern Armenian highlands…»

  5. George A.Burnoutian. The Politics of Demography: Misuse of Sources on the Armenian Population of Mountainous Karabakh. Архів оригіналу за 19 серпня 2010. Процитовано 8 березня 2011.