Палладін Володимир Іванович
Палладін Володимир Іванович (11 (23) липня 1859 року, Москва,— 3 лютого 1922 року, Петроград) — український
| Палладін Володимир Іванович | |
|---|---|
| рос. Палладин Владимир Иванович | |
 | |
| Народився | 11 (23) липня 1859 Москва, Російська імперія |
| Помер | 3 лютого 1922 (62 роки) Петроград, СРСР |
| Поховання | Смоленське православне кладовище |
| Місце проживання | Петроград, Миколаївська набережна 1 (1921 — 03 лютого 1922) |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | біохімік, ботанік, професор, хімік |
| Alma mater | Перша московська гімназіяd[1] фізико-математичний факультет Московського університетуd (1883)[2] |
| Галузь | ботаніка, біохімія |
| Заклад | Петербурзька академія наук |
| Науковий ступінь | член-кореспондент (1905), академік (1914) |
| Науковий керівник | Тимірязєв Климент Аркадійович |
| Аспіранти, докторанти | Nikolay Maksimovd Львов Сергій Дмитровичd |
| Членство | Російська академія наук[3] |
| Відомий завдяки: | заснуванням школи фізіологів і біохіміків рослин |
| Діти | Палладін Олександр Володимирович |
 Палладін Володимир Іванович у Вікісховищі | |
Батько Олександра Володимировича Палладіна, біохіміка, президента Академії наук УРСР в 1946—1962 роках.
Біографія
ред.Закінчив Московський університет (1883), учень К. А. Тімірязева і І. М. Горожанкіна. Професор Харківського (1889), Варшавського (1897), Петербурзького (1901—1914) університетів.
Основні роботи
ред.Один з творців теорії дихання рослин як сукупності ферментативних процесів, які здійснюються системою оксидаз і дегідрогеназ. Згідно з Палладіном, у першій фазі дихання проходить анаеробний розпад води та вуглеводнів і відновлення так званих дихальних хромогенів, які служать акцепторами і переносниками водню. В другій фазі — кисень з повітря окислює хромогени, які при цьому перетворюються в дихальні пігменти.
Вивчав процеси утворення ферментів і координацію їхніх дій.
Видані твори
ред.Джерела
ред.- Палладин В. И., проф. Физиология растений / с 5 портретами и 182 рисунками в тексте. — 6-е изд. — СПб. : Изд. А. С. Суворина, 1911. — X + 356 с.
|
Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Сытин А. К. Дмитрий Иванович Литвинов: материалы к биографии, Dimitri Ivanovich Litvinov: Materials for a Biography // Историко-биологические исследования — 2014. — Т. 6, вып. 3. — С. 11–34. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
- ↑ Фокин С. И., Завойская Н. Е. Владимир Тимофеевич Шевяков (1859–1930): изучение простейших Неаполитанского залива. История длиною в жизнь. Часть I. В Российской империи, Wladimir Timopheyevitch Schewiakoff (1859–1930): Investigation of Protists of the Gulf of Naples. A Life Long Story. Part I. In the Russian Empire // Историко-биологические исследования — 2016. — Т. 8, вып. 1. — С. 66–93. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
- ↑ Бубырева В. А., Гельтман Д. В. В.Л. Комаров и Санкт-Петербургский университет, Vladimir L. Komarov and St. Petersburg University // Историко-биологические исследования — 2020. — Т. 12, вып. 4. — С. 68–94. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2020-14004