Палац спорту (Вільнюс)
Палац спорту, Палац концертів і спорту — будівля у Вільнюсі із залом універсального призначення для проведення спортивних змагань, концертів та інших видовищних заходів, з незвичайною покрівлею, яка формою нагадує хвилю або корабель; деякий час дана споруда сприймалася мало не символом міста[2]; єдиний у Литві зразок бруталізму[3]. Палац внесено до Реєстру культурних цінностей Литовської Республіки, код 17400), охороняється державою як об'єкт регіонального значення[4]. Розташований посередині Шніпішкського єврейського кладовища.
| Палац спорту | |
|---|---|
| |
| Оригінал назви | Vilniaus koncertų ir sporto rūmai |
| Країна |  Литва[1]
|
| Розташування | Вільнюс, Литва |
| Координати | 54°41′26″ пн. ш. 25°17′27″ сх. д. / 54.69083300002777293° пн. ш. 25.29111100002777945° сх. д.Координати: 54°41′26″ пн. ш. 25°17′27″ сх. д. / 54.69083300002777293° пн. ш. 25.29111100002777945° сх. д. |
| Побудовано | 1971 |
| Відкрито | 1971 |
| Закрито | 2008 |
| Команда (-и) | Klaipėdos Nafta-Universitetasd |
| Вміщує | 4400 |
| |
| Палац спорту (Вільнюс) у Вікісховищі | |
Історія
ред.У 1960 році[5], за іншими відомостями в 1961, в Інституті проектування міського будівництва оголосили конкурс проектів спортивного залу у Вільнюсі, реалізація якого розширила б великий спортивний комплекс поруч зі стадіоном «Жальгіріс». У конкурсі брали участь три групи архітекторів. До реалізації було прийнято проект Едуардаса Хломаускаса і Зігмантаса Ляндзбергіса (який зайняв друге місце) з виразним пластичним силуетом[3]. Зовні Палац спорту нагадує побудований у 1958 році Вінер Штадтхалле у Відні, у 1966 році Палац спорту в Мінську та інші будівлі аналогічного призначення, при цьому маючи дах оригінальної конструкції і форми.
Свого часу найбільший у Вільнюсі зал вміщував до 6 тисяч глядачів. У ньому в будь-який час року можна було проводити змагання з ковзанярського спорту, хокею, баскетболу, боксу та інших видів спорту[6]. Авторам Палацу спорту — архітекторам Едуардасу Хломаускасу, Зігмантасу Ляндзбергісу, Йонасу Крюкялісу, інженерам Генрікасу Карвялісу, Альгімантасу Катілюсу, будівельникам І. Марцеліюс Мартінайтіс, Й. Рукаса, Н. Пяскіну була присуджена Республіканська премія 1973 року[7].
У Палаці спорту проходили великі спортивні змагання, концерти, а також установчий з'їзд Саюдіса в 1988 році.
У 2004 році дане приміщення придбала Інвестиційна група банку «Ūkio banko investicinė grupė». Радикальній реконструкції будівлі перешкоджало те, що Палац спорту був включений до Реєстру культурних цінностей Литовської Республіки[8]. Заходи в палаці проводилися все рідше, й будівля поступово опинилася в аварійному стані[5].
Будівля
ред.Оригінальністю відрізняється не стільки будівля, скільки вантові конструкції покрівлі (інженер Генрікас Вітаутас Карвяліс). Фасад та інтер'єр покриті характерним для того періоду оздоблювальним матеріалом — плитками доломіту. Фоє прикрашало вмонтоване в стіну дерев'яне панно (художник Р. Каваляускас). У північному крилі розташовувалося кафе-бар, декороване дзеркалами і коричневим дерматином (автор Т. Багінскас)[3]. Універсальному призначенню залу служили майданчик-трансформер і сцена вагою 46 тонн, яка могла складатися як книжка вздовж задньої стіни залу. Залежно від характеру проведених заходів коливалася кількість глядачів: мінімальна кількість була на хокейних матчах — 3176; баскетбольний матч могли спостерігати 4520 осіб, боксерський поєдинок — 5400 глядачів; якщо ж у залі планувалося проведення зборів або концерту, тоді він вміщував максимальну кількість людей — 6000[5].
Примітки
ред.- ↑ а б GeoNames — 2005.
- ↑ Tautą ugdo ne alus ir krepšinis. Respublika.lt (лит.). „Respublikos” leidiniai. 7 серпня 2011. Процитовано 7 січня 2017.
- ↑ а б в Naujosios architektūros gidas, 2011, с. 126.
- ↑ Vilniaus koncertų ir sporto rūmai. Kultūros vertybių registras (лит.). Kultūros paveldo departamentas prie Kultūros ministerijos. Процитовано 7 січня 2017.
- ↑ а б в Petrulis.
- ↑ Акстинас, Бронюс. Знакомьтесь: Литва // / Т. Гаврилова (перевод). — Вильнюс : Минтис, 1975. — С. 37. — 50000 прим.
- ↑ Папшис, Антанаса. Вильнюс // / Д. Гельпернас (перевод). — Вильнюс : Минтис, 1977. — С. 94. — 35000 прим.
- ↑ Jančys, Artūras (16 березня 2013). Nutriušę Sporto rūmai laukia varžytynių plaktuko. lietuvosdiena.lrytas.lt (лит.). Lietuvos rytas. Архів оригіналу за 8 січня 2017. Процитовано 7 січня 2017.
Література
ред.- Koncertų ir sporto rūmai // Vilnius 1900—2012. Naujosios architektūros gidas / Reklaitė, Julija; Leitanaitė, Rūta (sudarytojos). — Vilnius : Baltos lankos, 2011. — С. 126—127. — 1500 прим. — ISBN 978-9955-23-517-0.(лит.)
Посилання
ред.- Petrulis, Vaidas. Koncertų ir sporto rūmai Vilniuje. Architektūros ir urbanistikos tyrimų centras (лит.). Architektūros ir urbanistikos tyrimų centras. Процитовано 7 січня 2017.