Вікіпедія

Палац Бруницьких (Великий Любінь)

Палац Бруницьких — палац-садиба родини підприємця, нафтового магната, юдея за походженням, Костянтина Бруннера та його нащадків. Палац розташований у східній частині селища Великий Любінь (Городоцький район, Львівська область), за 0,5 км від автошляху Н13 (Львів — Самбір).

Палац Бруницьких
Палац Бруницьких. Карта розташування: Україна
Палац Бруницьких
Палац Бруницьких
Палац Бруницьких (Україна)
Країна Україна
Територіальна одиницяЛьвівська область
Місцезнаходженнясмт Великий Любінь
50° пн. ш. 24° сх. д. / 49.72078° пн. ш. 23.74310° сх. д. / 49.72078; 23.74310
Стильнеобароко
Час заснуванняXVIII ст.
Спорудження1909—1910 рр. (реконструкція)
Сучасний станпам'ятка архітектури місцевого значення України
РозташуванняЛьвівська область, Городоцький район, смт Великий Любінь, вул. Замкова, 5
Мапа
CMNS: Палац Бруницьких у Вікісховищі

Історія палацу

ред.
Палац Бруницьких у травні 2020 року (відео)

Точна дата побудови палацу достеменно невідома, але припускають, що він з'явився у XVIII ст., ще до того, як став власністю Бруницьких (пол. Brunicki). Раніше на місці палацу був замок XVII ст.[1]. Відомо, що колись парадний вхід до палацу був з короткого, лівого боку будинку. Згодом, у 1920-х рр, Бруницькі перенесли його на теперішнє місце. Тоді ж змінено й під'їзд до палацу. Єдина частина палацу, яка збереглася майже без перебудов, — його тильна частина. В 1909–1910 року палац Бруницьких був ґрунтовно перебудований, за проєктом Я. Шульца, та набув необарокової форми. Його декорував відомий польський майстер того часу Петро Гарасимович зі Львова (пол. Piotr Witalis Harasimowycz[2]). Серед декоративних елементів — герби Бруницьких (з левом) і Шимановських (Korwin) під баронською короною. Багатим декором відзначались інтер'єри палацу, але після Другої світової війни та недавньої реставрації майже все внутрішнє оздоблення втрачено.

Парк навколо палацу був облаштований на французький (регулярний) зразок. Тут були гарно доглянуті газони й кущі, підстрижені в різні цікаві фігури. В парку стояли низькі колони з вазами для квітів. Існувала оранжерея. В припалацовому саду також була невелика каплиця. (Див. також Парк XIX століття).

У 2006–2007 рр. палац відреставровано завдяки фінансовій підтримці громадянина Швейцарії отця Роберта Готса, а також коштам, виділених з місцевого бюджету[3]. Тепер у палаці міститься один із корпусів Великолюбінської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату.

Світлини

ред.
  •  
    Герби власників палацу
  •  
  •  
    З тильного боку
  •  
  •  
  •  
    Таблиця при в'їзді до садиби
  •  
  •  

Примітки

ред.
  1. ↑ Палац Бруницьких
  2. ↑ Бірюльов Ю. О. Гарасимович Петро-Віталіс // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
  3. ↑ Палац Бруницького у Великому Любіні

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палац Бруницьких (Великий Любінь)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Палац_Бруницьких_(Великий_Любінь)&oldid=37551173