Павлюк Тарас Миколайович
Тара́с Микола́йович Павлю́к (12 липня 1969, с. Рясники Гощанського району Рівненської області - 27 травня 2022, смт. Комишуваха Сєвєродонецького району Луганської області) - український військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни.[1][2]
| Тарас Павлюк Павлюк Тарас Миколайович | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
12 липня 1969 с. Рясники, Рівненська область, Україна | |
| Смерть |
27 травня 2022 (52 роки) поблизу смт. Комишуваха, Луганська область, Україна (загинув у результаті масованого артилерійсько-мінометного обстрілу) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Народився 12 липня 1969 р. в селі Рясниках Гощанського району Рівненської області. Двоюрідний онук вітчизняного літератора, учасника Української революції 1917-21 рр. Антіна Павлюка.
Закінчив Рясницьку НСШ, Рівненське СПТУ-38, механічний факультет Київського технологічного інституту харчової промисловості. Служив у прикордонних військах, після цього протягом 5 років працював начальником ТЕЦ Бабино-Томахівського цукрозаводу. Член Народного Руху України з 1990 р., один із засновників Гощанського районного осередку НРУ. Брав участь у Революції гідності. До 2014 р. жив із підприємницької діяльності. Учасник АТО, воїн-доброволець. Як механік-водій МТЛБ «мотолиги»), служив у танковій роті «Холодний ЯР» полку «Азов», затим упродовж тривалого часу – водій фури в Західній Європі. Після 24 лютого 2022 р. повернувся з Бельгії додому та добровільно пішов на фронт. Служив у бригадній розвідці 24-ї окремої механізованої бригади ім. короля Данила, молодший сержант.
Загинув у результаті масованого артилерійсько-мінометного обстрілу поблизу селища Комишувахи (Луганська область), північніше міста Попасної.[3][4]
Нагороди ред.
За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (2023 р., посмертно)[5].
Вшанування пам'яті ред.
14 жовтня 2022 року на стіні школи с. Рясники було відкрито меморіальну дошку Антіну й Тарасові Павлюкам.[6][7]
Примітки ред.
- ↑ Його родина воює понад 100 років: на Рівненщині попрощалися із військовим, який загинув на війні.
- ↑ На Донбасі загинув батько двох дітей з Рівненщини.
- ↑ Пам’яті загиблого українського воїна Тараса Павлюка.
- ↑ Столітня війна родини Павлюків. До історії встановлення однієї меморіальної дошки в селі Рясники.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №8/2023 від 9 січня 2023 року.
- ↑ Відкриття меморіальної дошки Тараса та Антіна Павлюків у Рясницькій філії Бабинського ліцею.
- ↑ Січовий стрілець і доброволець з однієї родини: на Рівненщині відкрили дошку борцям за Україну.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |