Святий Павло I (лат. Paulus; ? —28 червня 767, Рим, Візантійська імперія) — дев'яносто четвертий папа Римський (29 травня 75728 червня 767), брат папи Стефана II (III).

Святий
Павло I
Папа Римський
757 — 767
Попередник: Стефан II (III)
Наступник: Стефан III (IV)
Дата народження: 700[1]
Місце народження: Рим[2]
Дата смерті: 28 червня 767[3][1]
Місце смерті: Рим, Папська держава
Поховання: собор Святого Петра
Громадянство: Папська держава
Релігія: католицька церква[4]
У миру: Павло
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Після смерті брата Павло переміг фракцію, яка бажала обрання на папський престол архідиякона Феофілакта, та був вибраний папою більшістю голосів. Продовжував політику свого попередника, підтримуючи баланс стосунків з королем франків, королем лангобардів і візантійським імператором. Про своє обрання повідомив короля франків, наголосивши на необхідності зміцнення відносин між Святим престолом і королівством франків.

Король лангобардів Дезидерій захопив міста Імолу, Озімо, Болонью та Анкону, на які претендував папа. У 758 році Дезидерій відвідав папу та попросив його написати листа королю франків Піпіну Короткому про передачу лангобардам вказаних міст, крім Імоли. Павло I виконав прохання Дезидерія, проте написав Піпіну ще одного листа з протилежним змістом. Король франків одразу жодним чином не зреагував на подвійну гру папи, проте пізніше надав йому допомогу в суперечках з лангобардами. Таким чином Павло I зміцнив папську державу, збільшивши її територію за рахунок земель Беневенто і Тоскани.

Павло I помер у Римі.

Примітки ред.

Посилання ред.