Павловський Федір Іларіонович
Федір Іларіонович Павловський (27 листопада 1908 - 6 квітня 1989 ) - учасник радянсько-фінської і Великої Вітчизняної війни, партизанів, полковник, Герой Радянського Союзу .
| Павловський Федір Іларіонович | |
|---|---|
| Народження |
27 листопада 1908 Михайлівка, Мелітопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія |
| Смерть |
6 квітня 1989 (80 років) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Партія | КПРС[1] |
| Звання | полковник |
| Війни / битви | радянсько-фінська війна, німецько-радянська війна і Битва на озері Хасан |
| Нагороди |
               |
біографія ред.
Народився 27 листопада 1908 року в селі Михайлівка, нині Запорізької області України, в селянській родині, Українець.
Закінчив неповну середню школу, курси радянського будівництва в Москві. Працював забійником на шахті Грузська в Донбасі.
У Червоній армії з 1930 року. Член ВКП (б) з 1932 року .
У 1940 році закінчив курси політскладу. Брав участь в боях з японцями біля озера Хасан в 1938 році, в радянсько-фінській війні. Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941 року.
На початку липня 1941 року Ф. І. Павловський разом з 1-м секретарем Жовтневого районного комітету Компартії Білорусії Поліської області БРСР Т. Бумажкова організував в цьому районі партизанський загін «Червоний Жовтень», в тому ж місяці став командиром цього загону.
6 серпня 1941 року Ф. І. Павловському присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням Ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[2].
З січня 1942 року Ф. І. Павловський — командир партизанського з'єднання (відоме як «гарнізон Ф. І. Павловского» або Поліське партизанське з'єднання). Під його керівництвом 14 січня 1942 року було розгромлено гарнізон німецьких військ у селі Шинок Житковичский району, а через кілька днів відвойоване селище Копаткевичи (нині — в складі Петриківського району Гомельської області). Пізніше партизани Павловського відвоювали території Жовтневого, Житковицького, Петриківського та Глуського районів.
У травні 1942 року — травні 1944 року — командир 123-ї партизанської бригади імені 25-ї річниці Білоруської РСР[3] . У 1943 році — травні 1944 року член підпільних Поліського обкому і Жовтневого райкому КП (б) Білорусії.
З липня 1944 — в запасі. У 1945—1966 роках — на керівній роботі.
Жив в Мінську.
Помер 6 квітня 1989 року. Похований в рідному селищі Михайлівка.
Література ред.
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.
Примітки ред.
- ↑ https://partizany.by/partisans/25015/
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза тт. Бумажкову Т. П. и Павловскому Ф. И., особо отличившимся в партизанской борьбе в тылу против германского фашизма» от 6 августа 1941 года [Архівовано 5 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1941. — 17 августа (№ 36 (151)). — С. 1.
- ↑ Память народа :: Документ о награде :: Павловский Федор Илларионович, Медаль «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.». pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 29 липня 2016.