Відкрити головне меню

Павел Пйотр Кукіз (пол. Paweł Piotr Kukiz; нар. 24 червня 1963(19630624), Пачкув) — польський політик, музикант, автор пісень, актор. У 1984—2013 роках — лідер групи «Piersi». Кандидат на президентських виборах 2015 року, член Сейму 8-го терміну. Ініціатор Виборчої комісії «Kukiz'15» та голова парламентської партії «Kukiz'15» з 2015 року.

Павел Кукіз
пол. Paweł Kukiz
Paweł Kukiz Sejm 2016 01.JPG
Народився 24 червня 1963(1963-06-24) (56 років)
Пачкув, Ґміна Пачкув, Ниський повіт, Опольське воєводство, Польща
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland.svg Польща
Діяльність музикант, політик, актор, співак, поет-пісняр, автор пісні
Володіє мовами польська
Жанр поп-музика
Посада член Сейму Польщі[d]
Партія Kukiz'15
Нагороди
орден Усмішки
IMDb nm0474348
Сторінка в Інтернеті ruchkukiza.pl

Зміст

Біографічні відомостіРедагувати

Онук Маріана Кукіза, лідера Державної поліції Другої Речі Посполитої, вбитого у червні 1941 р. під час масової різанини у в'язницях НКВС у Львові. Син Маріанни і Тадеуша (лікара і активіста Східних кресів). З 1991 року одружений на Малгожаті, має трьох дочок: Юлю (1991 р.н.), Полю (1994 р.н.) та Ганну (2000 р.н.).

Музикант за фахом, отримав загальну середню освіту. У Немодліні він закінчив початкову школу та загальну середню школу у 1981 році. За кілька років, у 1984-му, у Немодліні Павел Кукіз створив разом з Рафалом Єжирскім, Збишеком Моцдьзерським та Оріном гурт «Piersi»[1]. Вивчав адміністрацію у Вроцлавському університеті, а потім юридичні та політичні науки у Варшавському університеті, проте не закінчив жодного з цих вишів.

Музична кар'єраРедагувати

У 1980-х роках він був засновником та вокалістом у різних рок-групах, таких як CDN, Hak та Aya RL.

У 1984—2013 роках він був лідером команди «Piersi». Разом з цією групою Павел Кукіз випустив дев'ять альбомів. Між іншим, твір «ZChN zbliża się» вважався надто контраверсійним у той час, а рок-гурт тоді було звинувачено у образі релігійних почуттів[2].

З 1989 по 1993 рік Павел Кукіз виступав у якості вокаліста групи «Emigranci»[3].

У 2001 році брав участь у музичному проекті «Yugoton»[4], а в 2007 році в його продовженні — «Yugopolis»[5].

У 2003 році в світ виходить перший та єдиний альбом дуету «Borysewicz & Kukiz»[6], де Павел Кукіз співає в супроводі гитариста Яна Борисевича з залученням сесійних музикантів .

У свою чергу, у 2010 році разом з Мацеєм Маленьчуком він записав компакт-диск з репертуаром відомого свого часу «Kabaret Starszych Panów»[7] — «Starsi panowie».

У дуеті з польським репером Піхом[8] він співав пісню «Młodość» в альбомі «Bal matural»[9] (2014). Продюсерами альбому виступили Роберт Менчинський і Ян Борисевич.

Участь у телевізійних проектахРедагувати

У 1995 році Павел Кукіз зіграв головну ролю в сенсаційному фільмі «Дівчачий путівник» Юліуша Мачульського.

У 1998 році разом з польським репером і актором Болеком Павел Кукіз виконує головну роль у фільмах «Понеділок» (1998), та «Вівторок» (2001) режисера Вітольда Адамека.

З 2009 року разом з Мареком Городнічим Павел Кукіз організував публіцистичну програму «End of the End» на TVP1.

У 2010 році він входить до жюрі на англійському пісенному фестивалі в місті Бжеґ.

У другій половині 90-х Павел Кукіз з'явився в рекламі «Pepsi». За його словами, він рекламував цей бренд «за гроші». Ця подія здобула належну реакцію суспільства. Так, у 1999 році рок-гурт «Kazik na Żywo» співає: «Spragniony, do picia nieledwie się zbliżam, wiedziony reklamą z udziałem Kukiza»; останні слова є алегорією та безпосередньо стосуються Павла Кукіза.

Громадська та політична діяльністьРедагувати

Діяльність до 2014 рокуРедагувати

На виборах Президента Польщі 2005 року Павел Кукіз бере участь в почесному комітеті підтримки кандидатури Дональда Туска — засновника партії «Platforma Obywatelska». У 2006—2007 роках він також підтримав кампанію місцевого самоврядування Ганни Гронкевич-Вальц та парламентську партію «Platforma Obywatelska».

У 2009 році Павел Кукіз став головним редактором порталу nieobecni.com.pl. Цей інтернет-ресурс присвячений вшануванню померлих поляків, пошуку та реєстрації цвинтарів, на яких поляки поховані.

2012 року за посередництва громадської оргаганізації «Powiernictwo Polskie» Павел Кукіз записав пісню з назвою «Heil Sztajnbach». У тексті пісні надано своєрідну оцінку діяльності опонентів «Powiernictwa Polskiego» — «Powiernictwa Pruskiego» та її очільниці Еріки Штейнбах.

У 2010 році в студії Rzeczpospolita TV[10] Павел Кукіз оголосив себе католицьким фундаменталістом. Того ж року на виборах Президента Польщі він публічно підтримав кандидатуру Марека Юрека від християнсько-консервативної партії «Prawica Rzeczypospolitej». У тому ж році він підписав звернення до Європарламенту від НГО «Fundacji Mamy i Taty» «Вся Польща захищає дітей». У цьому документі підписанти протестують проти європейського параду сексуальних меншин, що його було заплановано на липень 2010 року у Варшаві. Павел Кукіз заявив, що є противником абортів та протистоїть усиновленню дітей гомосексуалістами.

У 2010 та 2011 роках він був членом комітету підтримки Marszu Niepodległości від молодіжної націоналістичної організації «Młodzież Wszechpolską» та ультраправого руху «Obóz Narodowo-Radykalny». Втім, у 2012 році Павел Кукіз вийшов з комітету підтримки.

Він почав займатися політичною діяльністю, проповідуючи переважно лозунг підтримки введення одномандатних виборчих округів та, зокрема, брав участь в організації «Zmieleni.pl»[11]. У 2011му він також брав участь у акції руху Pro-life «Збережи святого!».

Діяльність після 2014 рокуРедагувати

На виборах місцевого самоврядування в 2014 році Павел Кукіз був обраний радником Сейму Нижньосілезького воєводства; він також став членом двох комісій: зовнішньої співпраці та культури, науки та освіти.

В лютому 2015 року він оголосив про свій намір взяти участь у президентських перегонах 10 травня того ж року. За підсумками голосів Павел Кукіз посів третє місце серед 11 кандидатів, з 3 099 079 голосами або 20,8 % від загальної кількості дійсних голосів. Офіційно він не підтримав жодного з кандидатів у другому турі. У липні 2015 року виборчим комітетом Kukiz'15 Павел Кукіз призначений для участі у осінніх парламентських виборах. Він очолив список цього комітету у Варшавському окрузі, згодом отримав 76 675 голосів виборців і здобув парламентський мандат. У грудні 2015 року з метою ухвалення нової конституції Польщі була утворена «Асоціація Kukiz'15», а Павел Кукіз став її президентом.

Нагороди та відзнакиРедагувати

  • 1995: Нагорода Фундації Культури Польської (FPFF w Gdyni) за фільм «Дівчачий путівник»[12]
  • 2003: Номінація на премію в галузі музики «Fryderyk» в категорії «Альбом Року Поп» (Ян Борисевич, Павел Кукіз — Borysewicz & Kukiz)[13]
  • 2006: Відзнака «Order Uśmiechu»[14]
  • 2008: Медаль Świętego Brata Alberta[15]
  • 2016: Відзнака «Nagroda Kisiela» в категорії «Політик»[16]

ПриміткиРедагувати

  1. Piersi :: Muzyka :: RMF FM. www.rmf.fm (pl). Процитовано 2018-10-14. 
  2. Tygodnik Powszechny Online. www.tygodnik.com.pl. Процитовано 2018-10-14. 
  3. Emigranci (zespół muzyczny). Wikipedia, wolna encyklopedia (pl). 2018-01-17. Процитовано 2018-10-14. 
  4. Yugoton. Wikipedia, wolna encyklopedia (pl). 2018-08-21. Процитовано 2018-10-14. 
  5. Yugopolis. Wikipedia, wolna encyklopedia (pl). 2018-07-08. Процитовано 2018-10-14. 
  6. Borysewicz & Kukiz. Wikipedia, wolna encyklopedia (pl). 2018-01-19. Процитовано 2018-10-14. 
  7. Kabaret Starszych Panów. Wikipedia, wolna encyklopedia (pl). 2018-01-15. Процитовано 2018-10-14. 
  8. Pih. Wikipedia, wolna encyklopedia (pl). 2018-08-15. Процитовано 2018-10-14. 
  9. Bal maturalny (album). Wikipedia, wolna encyklopedia (pl). 2018-01-22. Процитовано 2018-10-14. 
  10. Kukiz: Będę głosował na Marka Jurka (pl). Процитовано 2018-10-14. 
  11. zmieleni.pl. 
  12. Girl Guide на сайті filmpolski.pl (пол.)
  13. Fryderyki 2003: nominowani i laureaci. zpv.pl. Процитовано 2018-10-14. 
  14. Kawalerowie. orderusmiechu.pl. Процитовано 2018-10-14. 
  15. Paweł Kukiz otrzymał Medal św. Brata Alberta. onet.pl. 2010-03-08. Процитовано 2018-10-14. 
  16. Paweł Kukiz, Andrzej Zarajczyk i Paweł Jabłoński – laureaci Nagród Kisiela 2016. wprost.pl. 2017-02-08. Процитовано 2018-10-14. 

ПосиланняРедагувати