Паве́за (нім. Pavese, італ. pavese, фр. pavois) — різновид важкого щита, у формі близькій до чотирикутника, висота якого могла сягати плечей воїна. Відмінністю щита була вертикальна опуклість по його середині. Застосовувались у ХІІІ-XVI ст. до початку широкого застосування вогнепальної зброї. Широко використовувались в час Гуситських війн.

Арбалетник перезаряджає зброю під захистом павези

Павези першими почали вживати арбалетчики найманого війська італійського міста Павії. Особливо ефективною була при облозі міст. Наприкінці ХІІІ ст. набули поширення на землях Пруссії, звідки поширились до Литви, Мазовії, Галицько-волинського князівства.

Павеза виготовлялась з дерева, покритого зовні металом чи шкірою, які розмальовували. Великі павези крім ременя для переноски мали посередині скобу (руків'я) для двох рук, внизу шип для закріплення у землі та підпорки. Великі облогові павези мали ширину до 1 м при висоті до 2 м та використовувались для захисту арбалетчиків в час перезаряджання зброї. У верхній частині павези могли мати проріз (візир) для стрільби з арбалета, вогнепальної зброї. Воїни, переважно арбалетники, носили павезу на спині для захисту тіла від ворожого обстрілу. Вершники вживали менших за розміром павез з прорізом для списа. Також павези менших розмірів вживали піхотинці (ширина 0,5-0,7 м при висоті 1-1,5 м).

ГалереяРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Лилиана и Фред Функен. Энциклопедия вооружения и военного костюма. Средние века. В-во Астрель. Москва. 2002 ISBN 5-271-014417-3 (рос.)

ПосиланняРедагувати