Мечеть Джаме, Соборна мечеть, П'ятнична мечеть Ісфагана (перс. مسجد جامع اصفهان‎ — Masjid-e-Jāmeh, Isfahān) — велика, соборна мечеть міста Ісфаган в остані Ісфаган, Іран. Мечеть є результатом безперервного будівництва, реконструкцій і доповнень у періоді між 771 роком та кінцем ХХ століття. Великий базар Ісфагана розташований біля південно-західного крила мечеті. Мечеть була включена ЮНЕСКО до об'єктів Світової спадщини 2012 року.[2]

Соборна мечеть Ісфагана
Masjed-e Jāmé of Isfahan [1]
Світова спадщина
32°40′11″ пн. ш. 51°41′07″ сх. д. / 32.66972° пн. ш. 51.68528° сх. д. / 32.66972; 51.68528
Країна Іран
Тип Культурний
Критерії ii
Об'єкт № 1397
Регіон Азія і Океанія
Зареєстровано: 2012 (36 сесія)
П'ятнична мечеть (Ісфаган) (Іран)
П'ятнична мечеть (Ісфаган)

Мапа
CMNS: П'ятнична мечеть у Вікісховищі

Характеристики ред.

Це одна з найстаріших мечетей, які досі стоять в Ірані. Побудована в чотириайванному архітектурному стилі; її четверо воріт розташовані лицем до лиця. Кібла айван на південній стороні мечеті отримав склепіння з мукарнами в ХІІІ столітті[3].

За часів Сельджуків були додані два цегляних зали з куполами, якими славиться мечеть. Південний купол був побудований для розміщення міхраба у 1086-87 роках Нізамом уль-Мульком, знаменитим візиром Малік-шаха. Цей купол був найбільшим відомим куполом свого часу. Північний купол був побудований на рік пізніше суперником Нізама уль-Мулька — Таджем уль-Мульком. Функція цієї зали з куполом є невизначеною. Хоча вона була розташована вздовж осі північ-південь, вона була розташована за межами мечеті. Купол був, очевидно, побудований як пряма відповідь на більш ранній південний купол, і дуже успішно, зайнявши своє місце як шедевр перської архітектури внаслідок своєї конструктивної чіткості та геометричного балансу. Айвани були також додані в кілька етапів за правління Сельджуків, що надало мечеті її нинішньої чотириайванної форми, яка згодом стали переважаючою в Ірані й в усьому ісламському світі[4].

Відповідаючи функціональним потребами простору, політичним амбіціям, релігійним подіям і змінам смаку, подальші доповнення та модифікації включають в себе елементи епохи Моголів, Муззафарідів, Тимуридів і Сефевідів. Вартим уваги є майстерно різьблений міхраб ліпниною, замовлений 1310 року монгольським правителем Олджейту і розташований у боковому молитовному залі, побудованому у західній аркади. Вклад Сефевідів був багато в чому декоративним, з додаванням мукарн, глазурованої плитки і мінаретів, які стоять по боках південного айвану.

Куполи і пілястри, які слугують межами гіпостиля між айванами, не датовані і різноманітні за стилями, нескінченно змінені ремонтами, реконструкціями і доповненнями[5].

Витоки мечеті сягають VIII століття, але оригінальна мечеть згоріла і була відновлена знову в XI столітті за часів династії Сельджуків і багато разів піддавалась реконструкції. В результаті, в ній є приміщення, побудовані в різних архітектурних стилях, тому зараз мечеть є фактично конденсованою історією іранської архітектури.

Галерея ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. Properties inscribed on the World Heritage List, Iran, http://whc.unesco.org/en/statesparties/ir
  3. Stokstad, Marilyn (2007). Art: a Brief History (вид. 3rd). Upper Saddle River: Pearson Education, Inc. с. 201. 
  4. O'Kane, Bernard (1995). Domes. Encyclopaedia Iranica, Online Edition. Retrieved November 28, 2010.
  5. Archnet Digital Library. Архів оригіналу за 11 березня 2007. Процитовано 9 листопада 2016. 

Література ред.

  • Godard, André. «La mosquée du vendredi.» L'Oeil revue d'art. No. 19/20. July/August 1956. p. 45.