Богда́н-Юліан П'ю́рко (4 липня 1906, смт Немирів, нині Львівська область, Україна — 23 жовтня 1953, Детройт, США) — український диригент та педагог.

Богдан-Юліан П'юрко
Народився 4 липня 1906(1906-07-04)
Немирів, Яворівський район, Львівська область, Україна
Помер 23 жовтня 1953(1953-10-23) (47 років)
Детройт, Мічиган, США
Національність українець
Діяльність педагог, диригент
Відомий завдяки диригент, піаніст та педагог
Alma mater Празька консерваторія
Батько Михайл Пюрко
Мати Каміла Воланек
Родичі сестра Маріе Стецівова, дідусь П'юрко Теодор Іванович
У шлюбі з Ольга Терлецька
Діти Дан Пюрко, Елізабет Реауме

Життєпис ред.

Богдан-Юліан П'юрко (син Михайла)[1] народився 4 листопада 1906 року в Немирові. Початкові музичні студії отримав удома від матері (фортепіано) та дідуся (П'юрко Теодор Іванович – греко-католицькій священник, крилошанин Львівської капітули). Навчається у Самбірській гімназії. Під час навчання у гімназії захоплюється хоровим співом, співає у «Самбірському Бояні», студіює фортепіано[2]. Після закінчення гімназії у 1923 році Богдан П'юрко продовжує навчання у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка у Львові (у Василя Барвінського) та Празькій консерваторії.

У 1931—1932 роках Богдан-Юліан П'юрко — концертмейстер Київської опери; з 1933 року — директор відділу Музичного інституту імені Миколи Лисенка і диригент хору «Боян» у Дрогобичі (перше місце на конкурсі хорів 1942 року у Львові).

Був великим любителем спорту. У 1934 р. взяв безпосередню участь у створенні УСК «Ватра» (Дрогобич), тим більше в хорі «Боян» співало чимало спортсменів товариства. На виграні у лотерею кошти купив 12 комплектів спортивної форми і приладдя. 5 вересня 1934 р. на зборах в приміщенні товариства «Зоря» професор Української гімназії ім. Івана Франка в Дрогобичі Богдан П'юрко був обраний першим головою управи УСК «Ватра» (Дрогобич). Очолював клуб до 1935 р., поки його не замінив Володимир Сольчаник.[3]

З вересня 1942 р. Богдан П'юрко очолює музичну частину Підкарпатського театру імені Івана Франка (Дрогобич), У середині липня 1944 року «Боян» і театр ім. І. Франка через наступ радянських військ тимчасово зупиняють свою діяльність. Частина співаків, артистів емігрують на Захід, у їх числі був і Богдан П'юрко з родиною.[4]

1946 року в Карлсфельді, поблизу Мюнхена в Німеччині, П'юрко очолює музично-вокальну секцію громадського комітету з відзначення 85-річчя по смерті Т. Шевченка, залучивши до співпраці понад сто учасників. Важливим етапом перебування Богдана П'юрка у таборі переміщених осіб була організація ним симфонічного оркестру, з яким він давав концерти класичної музики в Карльсфельді, Бадрайхенгалі, Мюнхені. Зосередивши навколо себе майже всі видатні постаті еміграційного вокально-музичного життя, П'юрко у 1946 р. ініціює створення Українського Оперного Ансамблю (УОА) в Мюнхені. Це була «…спроба продовження діяльності Львівського оперного театру»[4][5].

У 1949 р. Богдан П'юрко та майже увесь склад Українського Оперного Ансамблю прибуває в Нью-Йорк, де дають низку концертів, один з яких відбувається у Карнегі-хол, в якому П'юрко виступає як піаніст-концертмейстер.

Згодом артисти переїжджають до Детройта, де 1953 року П'юрко організує і диригує концерти української симфонічної музики у виконанні Детройтського симфонічного оркестру.[4]

23 жовтня 1953 року Богдан-Юліан П'юрко помер у м. Детройті, де й похований.

Галерея (інформація про CV) ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Зубаль Я. Богдан П'юрко (в 10-ту річницю смерти) / Я. Зубаль // Вільне слово (Детройт). — 1963
  2. Михаць Р., Михаць М. Богдан-Юліан П'юрко: виконавський аспект діяльності[недоступне посилання з липня 2019]
  3. Сасик, Роман (1986). Український спортовий клюб "Ватра" в Дрогобичі (Спомин) // Дрогобиччина - земля Івана Франка. Т. 3 (українська) . Нью-Йорк-Париж-Сидней-Торонто. с. 144.
  4. а б в Михаць Р., Михаць М. Богдан-Юліан П'юрко: виконавський аспект діяльності[недоступне посилання з липня 2019] / Науковий вісник, 1996 № 11. ст. 81-90
  5. Хвиля Степан. Український оперний ансамбль у Мюнхені (УОА) / упор. Дмитро Чуб // Новий Обрій, Альманах Ч. 9. Полтава: Криниця, 1993. — ISBN 0-949617-15-6

Література ред.

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
  • Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9.
  • Альманах Першого крайового конкурсу хорів у Галичині. — Львів, 1943. — 43 с.
  • Бермес І. Еволюція хорового руху на Дрогобиччині в контексті розвитку культури Галичини (від «весни народів» до 1942 року) / І. Бермес. — Дрогобич: Коло, 2002. — 199 с.
  • Бурбан М. Українські хори і диригенти / М. Бурбан. — Дрогобич: Посвіт, 2006. — 640 с.
  • Добош М. Хорове життя Дрогобича / М. Добош // Дрогобиччина — земля Івана Франка. — Нью-Йорк–Париж–Сідней–Торонто, 1978. — Т. 1. — С. 627—635.
  • Зубаль Я. Богдан П'юрко / Я. Зубаль // Дрогобиччина — земля Івана Франка. — Нью-Йорк–Париж–Сідней–Торонто, 1978. — Т. 1. — С. 693—696.
  • Климовський Я. Український Підкарпатський театр / Я. Климовський, Р. Тимчук // Дрогобиччина — земля Івана Франка. — Нью-Йорк–Париж–Сідней–Торонто, 1978. — Т. 1. — С. 618—626.
  • Маруняк В. Українська еміграція / В. Маруняк. — Мюнхен: Академічне вид-во д-ра Петра Белея, 1985. — 429 с.
  • Матеріали розмов М. Михаця із: Г. Созанською-Климків — ученицею Б. П'юрка (1936—1939) — Львів, 12.03.2007 р.; Н. Носенко та Л. Колісниченко-Горн — солістами Українського Оперного Ансамблю; Є. Рауме-П'юрко — дочкою Б. П'юрка (США, вересень-жовтень 2008 р.).
  • Михаць М. Деякі зауваги щодо хронології життя і творчості та короткий життєпис Богдана-Юліана П'юрка / Микола Михаць // Гомін Підгір'я: альманах. — Дрогобич: Посвіт, 2008. — Вип. 6. — С. 111—121.
  • Рудницький А. Українська музика. Історико-критичний огляд / А. Рудницький. — Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1963. — 406 с.
  • Семчишин В. 120 особистостей Самбірщини / Василь Семчишин. — Самбір, 1994. — 85 с.

Посилання ред.