Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Оссіа́н[1] (англ. Ossian), Ойсін (ірл. Oisin) — легендарний ірландський бард III століття, персонаж численних ірландських легенд, міфів, історичних переказів так званого феніанського циклу скел (ірландських саг). Постать Оссіана стала особливо популярною в європейському мистецтві після містифікації шотландського поета Джеймса Макферсона, який заявив, що ним були знайдені давні вірші Оссіана, які насправді, як вважається, написав сам Джеймс Макферсон від імені Оссіана.

Оссіан
ірл. Oisin
Народивсяневідомо
Діяльністьпоет, бард
Знання мовшотландська ґельська

Ойсін в ірландських легендах

ред.
 
О́йсін (Оссіан) бачить уві сні свого батька Фі́нна (Фі́нгала) і його Фіа́́ну (фінни, фенії). Малюнок художника Жана Огюста Домініка Енгра

За давніми легендами Ойсін був сином ірландського героя Фінна мак Кумала (Фінгала)[2] (ірл. Fionn mac Cumhaill) і його дружини Садб, що жили в Ірландії у ІІІ столітті. Про них розповідається, зокрема, в скелі «Переслідування Діармайда і Грайне».

Фінн мак Кумал та його син Ойсін були феніями — професійними воїнами, що в давній Ірландії становили окрему привілейовану касту. Доступ у цю касту був обмежений: охочий стати фенієм повинен був не тільки мати виняткові фізичні здібності, пройти ряд важких випробувань, але і володіти поетичним мистецтвом — повинен був знати на пам'ять «всі 12 книг пісень». Функцією цього військового стану був захист Ірландії від зовнішніх ворогів, які періодично здійснювали напади на Ірландію з берегів Альби (нинішньої Шотландії) та Британії. Крім того, в ті часи існувала загроза захоплення Ірландії Римською імперією. Але верховні королі Ірландії, місцеві королі васальних королівств, вожді кланів були незадоволені існуванням такої касти з чисельними привілеями — вони мусили обмежувати свою владу. У ІІІ столітті верховний король Ірландії Кайрбре Ліфехайр (ірл. Cairbre Lifechair) (245—272 роки правління) почав проти феніїв війну. У той час ватажком феніїв був Ойсін.

У скелі «Битва Гавра» говориться, що верховний король Кайрбре Ліфехайр прогнівався на Фінна і феніїв, вирішив, що забагато влади і впливу має ця організація воїнів в Ірландії. Скликав він представників різних земель і племен Ірландії і наказав їм «пригадати все зло яке вчинили проти них фенії, всі приниження і податки якими фенії їх обложили». І потім заявив: «Нехай я помру, але більше не буде так. Ірландія повинна бути вільна від феніїв». Потім зібрав військо і пішов на феніїв війною.

Але перед тим він запросив до себе одного з ватажків феніїв — Осгара. По дорозі до короля Осгар зустрів жінку з сідів, яка прала в річці закривавлений одяг. На запитання Осгара: «Чи переш ти цей одяг для мертвих?» Жінка відповіла: «Незабаром будуть кружляти над тобою круки на полі битви». І напророчила, що судилось Осгару в тій битві вбити дев'ятсот воїнів і смертельно поранити короля. Король Кайрбре зустрів Осгара вдавано привітно, влаштував бенкет, а потім запропонував Осгару помінятися списами, на що Осгар рішуче відмовив і покинув королівський палац. До феніїв прибув гонець короля, який повідомив, що король надалі відмовляється платити феніям за їхню службу. Фенії і військо короля зійшлися в битві під Гавре (ірл. Gabhra). На боці короля було військо королівств Коннахту, Уладу, а також вождь Голл мак Морна (ірл. — Goll mac Morna) і його прибічники. Феніїв підтримали королівство Мюнстер (Муму) та плем'я дессі. У битві загинули як ватажок фенів Осгар, так і верховний король Ірландії Кайрбре Ліфехайр. Усіх загиблих урочисто поховали — ватажкам феніїв вирили могили, які робили тільки королям. Після цієї кровопролитної битви, в якій загинув весь цвіт ірландського воїнства, військова організація феніїв занепала і незабаром останні фенії загинули. Останніми феніями були Кайлте мак Ронань (ірл. Caílte mac Rónáin) і Ойсін мак Фінн (ірл. Oisín mac Fionn).

Народні легенди та казки оспівали Ойсіна та його батька Фінна як улюблених героїв, ідеальних воїнів прекрасного минулого Ірландії. Згідно з легендами Ойсін потрапив у сід — країну Вічно Юних і перебував там кілька сотень років, а потім повернувся в світ людей у часи святого Патріка.

Цікаво, що в найдавніших легендах він не згадується як поет. Поетом називається його брат Фергус Солодка Мова.

Вірші Оссіана, опубліковані Джеймсом Макферсоном

ред.
 
Джеймс Макферсон, худ. Дж. Рейнолдс, до 1792 р.

У середині XVIII століття опублікував переклади віршів і пісень Оссіана англійською мовою, які належали (за його словами) давньому ірландському поету та барду Оссіану, що жив у III столітті. Обставини публікації були наступні:
Восени 1759 року в курортному містечку Моффате на півдні Шотландії поет-початківець Джеймс Макферсон, що працював тоді вихователем (гувернером) 11-річного Томаса Грема познайомився з Джоном Хоумом (John Home) — автором відомої в той час трагедії «Дуглас». Розмови між ними йшли про давню шотландську поезію. Макферсон заявив, що в нього є кілька зразків давньої поезії. Хоум не володів гельською мовою — давньою шотландською мовою, що була тотожна північному (ольстерському) діалекту ірландської мови. Він попросив Макферсона перекласти йому ці вірші, щоб він мав змогу ознайомитись з давньою кельтською поезією. Макферсон приніс йому переклади. Ці вірші настільки вразили Хоума, що він поспішив показати їх своїм друзям в Единбурзі — філософу Девіду Юму, Генрі Хоуму, історику Вільяму Робертсону, економісту Адаму Сміту, що в ходили у так званий гурток Г'ю Блера. Блер був настільки вражений віршами, що запросив Макферсона і попросив його перекласти всі давні вірші, які у нього є. У результаті цього у 1760 році у Единбурзі вийшла друком книжка «Уривки стародавніх віршів, зібрані у гірських районах Шотландії в перекладі з гельської або ірландської мови». Книжка містила 15 великих уривків віршів чи то поем. Книга мала величезний успіх. У тому ж році було здійснене друге видання. У передмові, яку написав Блер, було висловлене припущення, що ці вірші є уривками великого епічного твору про феніїв та війни Фінгала і описують події ІІІ століття. Блер переконав Макферсона залишити посаду вчителя і вирушити в гори Шотландії в пошуках давніх легенд, пісень та поезій. Після того як були знайдені необхідні кошти, Макферсон вирушив у подорож графствами Перт, Аргайл, Инвернесс, островами Скай, Саут-Віст, Норт-Віст та Бенбек'юла, що входять до Гебридських островів, після чого в жовтні він приїхав до Рутвена. Потім він здійснив другу подорож на узбережжя графства Аргайл та острова Малл.

Повернувшись у 1761 році в Единбург, Макферсон заявив, що йому «пощастило знайти майже повну поему, справжній епос про Фінгала. Давнина її встановлюється легко, вона перевершує все, що написане цією мовою, і, можна вважати, не поступається і більш досконалим творам написаним у цьому ж стилі, які є в інших народів». Блер організував збір коштів на друк цієї поеми — переклад був опублікований у Лондоні у 1761—1762 роках під назвою «Фінгал, давня епічна поема у шести книгах, разом з кількома іншими поемами Оссіана, сина Фінгала. Переклад з гельської мови здійснений Джеймсом Макферсоном.» Не дивлячись на високу ціну, книга була швидко розкуплена, потрібно було наступне видання, яке відбулось у 1762 році. Через рік з'явився наступний том — «Темора».

Таким чином, до 1763 року Макферсон опублікував дві великі поеми Оссіана — «Фінгал» та «Темора» та 21 малу поему. Після цього Макферсон зайнявся політичною діяльністю, виступав як історик і памфлетист. У 1765 році вийшла друком нова книга поем Осіана — тих самих, тільки в новій редакції і в новому поліграфічному оформленні. У 1773 році Макферсон здійснив ще одне видання «Поем Оссіана» зі значними стилістичними правками. Поеми були розміщені в історичній послідовності:

  • І том: «Кат-лода», «Комала», «Карік-тура», «Картон», «Ойна-морул», «Кольнадона», «Ойтона», «Крома», «Кальтон та Кольмала», «Битва з Каросом», «Катлін з Клути», «Сульмала з Лумону», «Війна Ініс-тони», «Пісні з Сельми», «Фінгал», «Лаемой», «Дар-тула», «Смерть Кухулина», «Битва при Лорі»;
  • ІІ том: «Тенора», «Конлат та Кутона», «Бератон».

Після цих публікацій від Макферсона стали вимагати показати або опублікувати оригінали записів цих поем і пісень, записані гельською мовою. Макферсон відкладав це, посилаючись на зайнятість. Тести цих поем гельською мовою були опубліковані у 1807 році вже після смерті Макферсона. Але дослідники заявили, що ці тексти написані на сучасній гельській (шотландській) мові з чисельними англійськими словами і виглядають як переклад опублікованих раніше поем з англійської мови на гельську. Тому ці поеми стали вважатися містифікацією.

Поеми Оссіана в європейській культурі

ред.
 
Оссіан, Франсуа Паскаль Симон Жерар, поч. XIX ст.

Опубліковані поеми Оссіана мали величезний вплив на дослідження епосу європейських народів і на європейську літературу та культуру загалом, не зважаючи на те, що вони були оголошені містифікацією. Як в епоху середньовіччя кельтські легенди про короля Артура та лицарів круглого столу були дуже поширені в Європі і справили величезний вплив на європейську культуру, так і в XIX столітті кельтська культура стала дуже популярною в Європі завдяки публікаціям поем Оссіана. І то не тільки зміст, але і стиль. Якщо в легендах про короля Артура це культ лицарства, благородства, культ прекрасної дами, то в поемах Оссіана це культ таємничого, загадкового, елегійні настрої, романтизм.

В Англії поеми Оссіана мали сильний вплив на Вальтера Скотта, поетів Озерної Школи, Байрона. У Німеччині Клопшток, Гердер, поети школи «Бурі і натиску» були під сильним впливом поем Оссіана. Навіть Гете від імені свого героя Вертера писав: «Оссіан витіснив з мого серця Гомера.»

Італійський переклад поем Оссіана супроводжував Наполеона Бонапарта у всіх його походах. Художники Жерар, Жироде, Енгр малювали картини на сюжети поем Оссіана.

Примітки

ред.
  1. Український правопис 2019, § 129. Голосний /і/
  2. Славний бард Оісін, МІФИ КЕЛЬТІВ. web.archive.org. 17 вересня 2017. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 6 березня 2021.

Джерела

ред.
  • James Macpherson's Fragments of ancient poetry (1760). In diplomatischem Neudruck mit den Lesarten der Umarbeitungen, herausgegeben von Otto L. Jiriczek. Heidelberg, 1915.
  • James Macpherson's Ossian. Faksimile-Neudruck der Erstausgabe von 1762/63 mit Begleitband: Die Varianten. Herausgegeben von Otto L. Jiriczek. Bd I—III. Heidelberg, 1940.
  • А. Д. Поэмы древних бардов. — СПб., 1788.
  • Оссиан, сын Фингалов, бард третьего века: гальские (иначе Эрские, или Ирландские) стихотворения, чч. 1—2, М., 1792; изд. 2-е, чч. 1—2, СПБ, 1818.
  • Поэмы Оссиана Джеймса Макферсона. Исследование, перевод и примеч. Е. В. Балобановой. Изд. журн. «Пантеон литературы», СПБ, 1890; Изд. «Русская классная биб-ка», СПБ, 1893.
  • Джеймс Макферсон. Поэмы Оссиана. Издание подготовил Ю. Д. Левин. Л., «Наука», 1983.
  • Введенский Д. Н. Этюды о влиянии оссиановской поэзии в русской литературе. Нежин, 1916. 111 с.
  • Маслов В. И. Оссиан в России. (Библиография). Л., 1928, 65 с.
  • Маслов В. И. К вопросу о первых русских переводах поэм Оссиана-Макферсона, «Сб. статей в честь акад. А. И. Соболевского…», под редакцией В. Н. Перетца, Л., 1928 (сборник Отделения русского языка и словесности Академии наук СССР, т. CI, № 3)
  • Иезуитова Р. Поэзия русского оссианизма. — Рус. лит., 1965, с. 53-74.
  • Смиренский Б. В. Поэмы Оссиана // Смиренский Б. Перо и маска: [Сборник новелл о литературных выдумках и мистификациях, необычных по форме и фантастических по содержанию]. — М.: Московский рабочий, 1967. — 144 с.
  • Левин Ю. Д. Оссиан в русской литературе: Конец XVIII — первая треть XIX века / Отв. ред. академик М. П. Алексеев. Академия наук СССР. Институт русской литературы (Пушкинский Дом). — Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1980. — 208, [4] с. — 7 550 экз. (обл.)
  • Левин Ю. Д. Оссиан в России // Джеймс Макферсон. Поэмы Оссиана. Л., «Наука», 1983.
  • Оссиан // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  • Оссиан // Литературная энциклопедия: В 11 т. — М., 1929—1939.
  • Корнилова Н. В. Оссиан // Краткая литературная энциклопедия. В 9-ти томах / Глав. ред. А. А. Сурков. — М.: Советская энциклопедия, 1968. — Т. 5. — С. 485—486. — (Энциклопедии, словари, справочники).

Посилання

ред.