Осоїд-довгохвіст чорний
| Осоїд-довгохвіст чорний | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Henicopernis infuscatus Gurney, 1882 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Осоїд-довгохвіст чорний[2] (Henicopernis infuscatus) — вид яструбоподібних птахів родини яструбових (Accipitridae)[3]. Ендемік Папуа Нової Гвінеї.
Опис ред.
Довжина птаха становить 48-52 см, враховуючи довгий хвіст, розмах крил 110–115 см. Верхня частина тіла переважно чорна, нижня частина тіла чорнувата. На тімені і потилиці білі смужки, на горлі кремова пляма, стегна, нижня частина житвота і гузка кремові. Крила смугасті, поцятковані помітними сірувато-коричневими смуги, на хвості 3 широкі сірувато-коричневі смуги. Крила мають характерну форму — вони вузькі біля основи, на кінці широкі, другорядні махові пера мають помітні кінчики. Райдужки жовті, восковиця і дзьоб переважно жовті, лапи сизі.
Поширення і екологія ред.
Чорні осоїди-довгохвости мешкають на острові Нова Британія та на сусідньому острівці Лолобау[en] в архіпелазі Бісмарка. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах. Зустрічаються на висоті до 1300 м над рівнем моря. Живляться безхребетними, ящірками, дрібними птахами і пташиними яйцями.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція чорних осоїдів-довгохвостів становить від 10 до 20 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища[4].
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Henicopernis infuscatus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 29 червня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Hoatzin, New World vultures, Secretarybird, raptors. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 червня 2022.
- ↑ Buchanan, GM; Butchart, SHM; Dutson, G; Pilgrim, JD; Steininger, MK; Bishop, KD; Mayaux, P (2008). Using remote sensing to inform conservation status assessment: estimates of recent deforestation rates on New Britain and the impacts upon endemic birds. Biological Conservation. 14 (1): 56—66. doi:10.1016/j.biocon.2007.08.023.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |