О́скар Андре́с Родрі́ґес Марадья́ґа (ісп. Óscar Andrés Rodríguez Maradiaga; 29 грудня 1942(19421229), Тегусігальпа) — гондураський кардинал, архієпископ і митрополит Тегусігальпи з 1993 року, президент «Карітас Інтернаціоналіс» з 2007 року, салезіанин.

Оскар Андрес Родріґес Марадьяґа
ісп. Óscar Andrés Rodríguez Maradiaga
Народився29 грудня 1942(1942-12-29)[1] (81 рік)
Тегусігальпа, Гондурас
Країна Гондурас
Діяльністькатолицький священник, викладач університету, католицький єпископ
Alma materПапський Латеранський університет, Інсбруцький університет і Папський салезіянський університет
Знання мовіспанська[2]
Посадакардинал[3], титулярний єпископ, єпископ-помічник і Roman Catholic Archbishop of Tegucigalpad
Конфесіякатолицька церква[3]
Нагороди

Герб кардинала Родріґеса Марадьяґи

Біографічні відомості

ред.

3 травня 1961 року вступив до чернечого згромадження салезіан. Навчався в чернечому інституті «Дон Руа» в Сан-Сальвадор (Сальвадор), де здобув докторський ступінь з філософії, а також навчався в декількох університетах Рима (в Папському Салезіанському університеті, де отримав докторат з теології, і в Папському Латеранському університеті (докторат з морального богослов'я). Він також отримав диплом в галузі клінічної психології та психотерапії в університеті Іннсбрука (Австрія). Крім того, має музичну освіту: вивчав фортепіано в консерваторії Сан-Сальвадора, а також гармонію і композицію в Гватемалі і Ньютоні (США).

Прийняв священиче рукоположення в Гватемалі 28 червня 1970 з рук апостольського нунція архієпископа Джироламо Пріджоне.

Родріґес Марадьяґа працював учителем різних предметів — в тому числі хімії, богослов'я та духовної музики — в салезіанських школах у Гватемалі. У 1975—1978 роках він був ректором Салезіанського філософського інституту в Гватемалі.

28 жовтня 1978 року Папа Римський Іван-Павло II призначив священика Родріґеса Марадьяґу єпископом-помічником Тегусігальпи, титулярним єпископом Пуденціани. Хіротонія відбулася 8 грудня того ж року в Гондурасі (головним святителем був апостольський нунцій архієпископ Ґабрієль Монтальво Іґера, а співсвятителями — архієпископ Манагуа Міґель Обандо Браво та архієпископ Тегусігальпи Ектор Енріке Сантос Ернандес). У 1981—1984 він був апостольським адміністратором єпархії Санта-Роса-де-Копан. Він брав участь у сесіях Всесвітнього Синоду Єпископів у Ватикані, в тому числі у спеціальній сесії, присвяченій Церкві в Америці (листопад-грудень 1997 р.) та IV Загальній конференції латиноамериканських єпископів в Санто-Домінго (Домініканська Республіка, жовтень 1992 року). 8 січня 1993 Іван Павло II призначив його архієпископом Тегусігальпи, в 1995 році він також був апостольським адміністратором єпархії Сан-Педро-Сула.

У 1987—1991 роках він був генеральним секретарем Латиноамериканської єпископської ради, а в 1995—1999 був її головою. У 1997—2003 був головою єпископської конференції Гондурасу.

На консисторії, що відбулася 21 лютого 2001 року Іван Павло II надав архієпископові Марадьязі сан кардинала-пресвітера з титулом римської церкви Санта Марія делла Сперанца.

Кардинал Родріґес Марадьяґа брав участь у конклаві 2005 року, який обрав Папою Римським Бенедикта XVI.

Членство в дикастеріях Римської курії

ред.
  • Конгрегація в справах духовенства
  • Конгрегація в справах католицького виховання
  • Папська рада «Справедливість і мир»
  • Папська рада в справах масових комунікацій
  • Папська комісія в справах Латинської Америки
  • Спеціальна рада в справах Америки Генерального секретаріату Синоду єпископів

Цікаві факти

ред.
  • Кардинал Марадьяґа є першим кардиналом з Гондурасу
  • Журналісти розглядали кардинала Марадьяґу як одного з основних кандидатів на папський престол після смерті Івана Павла II[4]. Також станом на 2012 рік його продовжують називати серед можливих кандидатів[5], а букмекерська контора PaddyPower вносить його в першу п'ятірку кандидатів[6]
  • Крім рідної іспанської, володіє англійською, німецькою, італійською, португальською та французькою мовами
  • Грає на фортепіано і саксофоні
  • Належить до народу майя
  • Має права пілота

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. Babelio — 2007.
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Catholic-Hierarchy.orgUSA: 1990.
  4. John L. Allen Jr. Who Will Be the Next Pope? These candidates have possibilties(англ.)
  5. Anura Guruge. The Next Pope. Alton, Edition One 2010(англ.)
  6. Who Will Be The Next Pope?(англ.)