Відкрити головне меню

Орієнтува́ння на місцевості - визначення свого місця розташування відносно сторін горизонту за допомогою компаса, карти або аерознімка. Наближене орієнтування можливе по місцевих орієнтирах (природним і штучним), положенні Сонця, Місяця, зірок, а також з допомогою радіо-, світлових і звукових сигналів.

Зміст

Орієнтування на місцевостіРедагувати

Орієнтування на місцевості можливо, якщо враховувати деякі природні явища. Розподіляють наступні способи.

Орієнтування за сонцемРедагувати

Орієнтування по сонцю та годиннику зі стрілками доволі точний спосіб. Сонце сходить у східній частині небосхилу, заходить – у західній і вдень йде до заходу через південну частину небосхилу. Для орієнтування направляють годинну стрілку на сонце. У першій половині дня південь буде праворуч від сонця, а після обіду навпаки – ліворуч.

Орієнтування по зіркамРедагувати

У північній півкулі орієнтуються по полярній зірці, що вказує на північ, а в південному – по південному хресту.

Орієнтування за прикметами на місцевостіРедагувати

  • Кора дерев товстіша і грубіша з північного боку.
  • Мохи та лишайники люблять багато вологи, тому вкривають стовбури дерев та камені з північної сторони, яка повільніше висихає, тому що на неї не потрапляють сонячні промені. Це ж стосується і грибів, які ростуть з північної сторони дерев, кущів та пеньків.
  • Ягоди дозрівають швидше з південної сторони куща, яка краще освітлюється й нагрівається сонячними променями, ніж з північної. Саме тому в поодиноких дерев, що ростуть на галявинах, з південної сторони гілки дерев густіші та довші, ніж з північної.
  • Мурахи будують мурашники з південної сторони дерев та пеньків. Один схил мурашника пологий, він завжди повернутий на південь, а інший, крутий схил — на північ.
  • На південних схилах горбів сніг розтає швидше, ніж на північних, тому що вони краще нагріваються сонячними променями. Це явище теж можна використати для орієнтування.
  • З північної сторони на деревах і каміннях більш рясний і густий мох.
  • Окреме дерево на відкритому просторі має пишнішу крону з південної сторони.


Спортивне орієнтуванняРедагувати

Спортивне орієнтування включає різні змагання в швидкісному О. і пересуванні на місцевості з використанням великомасштабної карти і компаса. Розрізняють три види змагань по О.: спортсмен в певній послідовності відшукує на місцевості контрольні пункти (КП), місце розташування яких нанесене на карту, що отримується на старті, самостійно вибирає дорогу між ними; спортсмен пересувається по розміченій трасі і, зустрічаючи КП, визначає, відзначає на карті їх місцезнаходження (на карті траса не позначена); з відмічених на карті КП спортсмен вибирає для знаходження таке їх поєднання і кількість яке дозволяє йому набрати максимальну суму очок за контрольний час. Змагання бувають особисті, особисто-командні і командні, можуть проводитися в денний і нічний час; спортсмени пересуваються бігом, на лижах, велосипедах, мотоциклах, човнах і ін. (залежно від умов змагань). Довжина дистанції: до 30 км для чоловіків, до 15 км. — для жінок.

Змагання по О. вперше були проведені в Норвегії в 1897. З початку 20 ст О. отримав розвиток в скандінавських країнах, з середини 40-х рр. — в Чехословаччині, Угорщині, Болгарії, ГДР (Німецька Демократична Республіка). У 1961 заснована Міжнародна федерація О. (ІОФ), яка в 1973 об'єднувала національні федерації 21 країни. О. культивується в 40 країнах. З 1966 проводиться першість світу по спортивному О., найбільших успіхів добивалися шведи, фінни, норвежці (спортсмени СРСР в чемпіонатах світу не брали участь).

В СРСР в 2-ої половини 40-х рр. проводилися змагання по О. для туристів. З кінця 50-х рр. О. стало розвиватися як самостійний вигляд спорту (спочатку в прибалтійських союзних республіках, Москві і Ленінграді). У 1963 затверджені перші правила, створена Центральна комісія із зльотів і змагань (нині Центральна секція О.) при Центральному радому з туризму ВЦСПС, проведені перші всесоюзні змагання. У 1965 О. включено в Єдину всесоюзну спортивну класифікацію, в 1971 — в комплекси «Готовий до праці і оборони» і «Готовий до захисту Батьківщини». У 1973 в секціях спортивного О. займалося понад 300 тис. чіл., у тому числі близько 400 майстрів спорту. З 1965 збірна команда СРСР бере участь в міжнародних змаганнях по О., в 1967, 1970—71 вона виграла Кубок світу і дружби[1].

ПриміткиРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Нурмімаа Ст, Спортивне орієнтування, [пер. з фін.(фінський)], М., 1967;
  • Іванов Е., З компасом і картою М., 1971;
  • Богатов С., Крюків О., Спортивне орієнтування на місцевості, М., 1971;
  • Елаховський С., Біг до невидимої мети, М., 1973.