Орокська мова
Орокська мова[3] (самоназва: уйльта, ульта[4]) — мова ороків, яка належить до амурської групи[5] тунгусо-маньчжурських мов, близька до нанайської та удегейської мови.
| Орокська мова | |
|---|---|
| Поширена в | Росія |
| Регіон | Сахалін |
| Носії | 47 (2010)[1] |
| Місце | на межі зникнення[2] |
| Писемність | кирилиця |
| Класифікація |
|
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | oac |
Поширення ред.
Орокська мова поширена на Сахаліні, у Поронайському та Ноглицькому районах. Ороки також мешкають на острові Хоккайдо в Японії, станом на 1989 рік близько 20 осіб, проте кількість мовців невідома. Загальна чисельність мовців у Росії, згідно з переписом 2010, становить 47 осіб, у 2002 році було 64 мовці, а в 1979 році орокською мовою володіли 450 осіб.
Цікава ситуація склалася в Україні, за результатами першого перепису населення 2001 року, було зафіксовано 959 осіб, які самоідентифікували себе, як ороки, щоправда, тільки 12 з них (тобто трохи більше відсотка) назвали орокську мову рідною, ще 179 осіб (бл. 1/5) рідною вважають українську, решта — переважно російську[6]. Проте за переписом населення СРСР 1989 року в УРСР налічувалося тільки 2 ороки[7].
Діалекти ред.
Орокска мова включає два діалекти: північний (східносахалінський) та південний (поронайський). Мова ороків острова Хоккайдо належить до південного діалекту[8].
Орокська абетка ред.
Орокська мова довший час писемності не мала. Абетку, створену на кирилиці, було введено у 2007 році. Був опублікований буквар, а мову викладають ентузіасти у початковій школі села Вал на острові Сахалін.
Соціолінгвістична ситуація ред.
Ситуація з функціонуванням та розвитком орокської мови, як й для інших мов корінних малих народів Півночі та Далекого Сходу Росії, є несприятливою. Ороки фактично повністю асимільовані, серед них поширена російська мова, лише невелика частка з них володіє рідною мовою, яку використовують для спілкування між собою представники найстаршого покоління. Орокською мовою також володіють кілька людей вікової групи від 40 до 50 років.
Дослідження ред.
Видатний японський дослідник Такесіро Мацуура[en] (1818–1888) був першим, хто зробив перші записи про орокську мову. Він записав близько 350 орокських слів японською мовою, у тому числі близько 200 слів із граматичними зауваженнями та короткими текстами.
Література ред.
- Лариса Озолиня. Грамматика орокского языка / Под ред. д. ф. н. Б. В. Болдырева. Институт филологии СО РАН. — Новосибирск: Гео, 2013. — 372 с. ISBN 978-5-906284-33-4 (рос.)
- Т. И. Петрова. Язык ороков (ульта) / Под ред. О. П. Суника и В. И. Цисиус. — Ленинград: Наука, 1967. — 153 с. (рос.)
- Б. Пилсудский[pl]. Отчет по командировке к айнам и орокам о. Сахалина в 1903 — 1905 гг. // Изв. Рус. комитета для изучения Средней и Восточной Азии. 1905. № 5. 1907. № 7 (рос.)
Примітки ред.
- ↑ Перепис-2010(рос.)
- ↑ 136 мов народів Росії під загрозою Радіо Свобода
- ↑ Перелік мов для розроблення даних Всеукраїнського перепису населення про етнічний та склад населення України
- ↑ Язык уйльта (орокский язык)
- ↑ Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. Генеалогічна класифікація
- ↑ Перепис населення в Україні 2001 року
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Національний склад населення по республіках СРСР(рос.)
- ↑ M. Paul Lewis, Gary F. Simons, Charles D. Fennig (red.). Orok. Ethnologue: Languages of the World(англ.)
Посилання ред.
- Орокська мова. ЮНЕСКО (рос.)