Орлов Володимир Вікторович

радянський і російський письменник-прозаїк та сценарист

Володимир Вікторович Орлов (31 серпня 1936, Москва — 5 серпня 2014, Москва ) — російський радянський і російський прозаїк і сценарист.

Володимир Вікторович Орлов
Владимир Викторович Орлов
Народився31 серпня 1936(1936-08-31)
Москва, СРСР
Помер5 серпня 2014(2014-08-05) (77 років)
Москва, Росія
·інфаркт міокарда
ПохованняТроєкуровське кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР
Росія Росія
Діяльністьписьменник, сценарист
Сфера роботилітература[1]
Alma materфакультет журналістики МДУ
ЗакладЛітературний інститут імені Горького
Мова творівросійська
Жанрроман, есеїстика
НагородиОрден «Знак Пошани»
Преміїпремія м. Москви в галузі літератури і мистецтва, премія ім. Валентина Катаєва
Сайт: ruscenter.ru/472.html

Біографія

ред.

У 1954—1959 роках навчався на факультеті журналістики МДУ. Член Союзу письменників СРСР з 1965 року. Професор кафедри літературної майстерності Літературного інституту ім. Горького. Нагороджений орденом «Знак Пошани». Лауреат Премії міста Москви в галузі літератури і мистецтва, Премії ім. Валентина Катаєва[2].

Дружина — Лідія Орлова, письменник, журналіст і історик моди. Син — Леонід Орлов, телепродюсер. Онуки — Катерина і Олександр.

Письменник помер 5 серпня 2014 року в Москві після тривалої хвороби[3]. Похований на Троєкурівському кладовищі.

Бібліографія

ред.
Останкінські історії
Романи
  • Солоний кавун (1965)
  • Після дощику в четвер (1968)
  • Випадок у Нікольському (1972)
  • Бубновий валет (2000)
  • Камергерський провулок (2008)
  • Жаби (2011)
  • Земля має форму чемодана (2013)
Оповідання
Кіносценарії
Есе і статті
  • І настало — «після війни»… (1985)
  • Романтика латиноамериканської прози (1987)
  • Розп'яття і воскресіння Тетяни Назаренко (1989)
  • Чи далеко попливли каравели (1990)
  • Таємничий світ Наталії Нестерової[ru] (1990)
  • Автобіографічні замітки (1999)
  • Про себе (передмова до першого тому зібрання творів) (2001)

Примітки

ред.

Посилання

ред.