Орлов Володимир Вікторович

радянський і російський письменник-прозаїк та сценарист

Володимир Вікторович Орлов (31 серпня 1936, Москва — 5 серпня 2014, Москва ) — російський радянський і російський прозаїк і сценарист.

Володимир Вікторович Орлов
Владимир Викторович Орлов
Народився 31 серпня 1936(1936-08-31)
Москва, СРСР
Помер 5 серпня 2014(2014-08-05) (77 років)
Москва, Росія
·інфаркт міокарда
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Діяльність письменник, сценарист
Сфера роботи література[1]
Alma mater факультет журналістики МДУ
Заклад Літературний інститут імені Горького
Мова творів російська
Жанр роман, есеїстика
Нагороди Орден «Знак Пошани»
Премії премія м. Москви в галузі літератури і мистецтва, премія ім. Валентина Катаєва
Сайт: ruscenter.ru/472.html

Біографія ред.

У 1954—1959 роках навчався на факультеті журналістики МДУ. Член Союзу письменників СРСР з 1965 року. Професор кафедри літературної майстерності Літературного інституту ім. Горького. Нагороджений орденом «Знак Пошани». Лауреат Премії міста Москви в галузі літератури і мистецтва, Премії ім. Валентина Катаєва[2].

Дружина — Лідія Орлова, письменник, журналіст і історик моди. Син — Леонід Орлов, телепродюсер. Онуки — Катерина і Олександр.

Письменник помер 5 серпня 2014 року в Москві після тривалої хвороби[3]. Похований на Троєкурівському кладовищі.

Бібліографія ред.

Останкінські історії
Романи
  • Солоний кавун (1965)
  • Після дощику в четвер (1968)
  • Випадок у Нікольському (1972)
  • Бубновий валет (2000)
  • Камергерський провулок (2008)
  • Жаби (2011)
  • Земля має форму чемодана (2013)
Оповідання
Кіносценарії
Есе і статті
  • І настало — «після війни»… (1985)
  • Романтика латиноамериканської прози (1987)
  • Розп'яття і воскресіння Тетяни Назаренко (1989)
  • Чи далеко попливли каравели (1990)
  • Таємничий світ Наталії Нестерової[ru] (1990)
  • Автобіографічні замітки (1999)
  • Про себе (передмова до першого тому зібрання творів) (2001)

Примітки ред.

Посилання ред.