Орлевич Ігор Ярославович
І́гор Яросла́вович Орле́вич (нар. 27 лютого 1968, Дмитре, Львівська область, Україна — пом. 9 грудня 2022, Підгородне, Донецька область, Україна) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького III та II ступенів.
| Орлевич Ігор Ярославович | |||
|---|---|---|---|
 Старший лейтенант | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 27 лютого 1968 Дмитре, Пустомитівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР | ||
| Смерть | 9 грудня 2022 (54 роки) Підгородне, Соледарська міська громада, Бахмутський район, Донецька область, Україна | ||
| Громадянство |  Україна | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність | Україна | ||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||
| Рід військ |  Гірська піхота | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | Війна на сході України | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Біографічні дані
ред.Ігор Орлевич народився в селі Дмитре, де навчався в загальноосвітній школі I—II ступенів. Закінчив Львівське професійно-технічне училище № 25, відбув строкову військову службу. Далі працював на Львівському заводі телеграфної апаратури та у Львівському трамвайно-тролейбусному управлінні. У 2014—2016 роках брав участь в Антитерористичній операції на сході України. З 2016-го працював санітаром у Львівській обласній клінічній психіатричній лікарні.
З початком повномасштабного вторгнення російської армії воював у 128-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді на території Донецької та Херсонської областей. Загинув 9 грудня 2022 року поблизу селища Підгородне Донецької області отримавши смертельні поранення[1]. У нього залишилися мати, сестра, дружина та троє дітей[2].
Нагороди
ред.- орден Богдана Хмельницького III ступеня(20 липня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3];
- орден Богдана Хмельницького II ступеня(12 лютого 2024, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку[4].
Примітки
ред.- ↑ ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ. shchyretska-hromada.gov.ua (ua) . Процитовано 13 лютого 2024.
- ↑ Янко, Марта (10 січня 2023). У Львові попрощаються із захисником Ігорем Орлевичем. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 13 лютого 2024.
- ↑ Указ Президента України від 20 липня 2016 року № 306/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 12 лютого 2024 року № 76/2024 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела
ред.- https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/306/2016#Text Указ Президента України про відзначення державними нагородами України