Дірк Баутс. Випробовування вогнем.

Ордалія або «Суд Божий» (лат. ordalium, суд або вирок) — найстаріший тип судочинства у вигляді покладання на вирок Божий чи сил природи, з вірою, що надприродне втручання визначить винного і врятує невинного. Здійснювався за браком інших доказових засобів, або якщо вони не дали наслідків.

До найпоширеніших форм «суду Божого» належали двобій на палицях або мечах, жереб і ордалії у вузькому значенні — проба водою, окропом, вогнем чи залізом. Людина визнавалася невинною, якщо вона могла без ушкоджень пройти через вогонь, по розпеченому залізу або перенести його в руках; витягнути з окропу якусь річ; після вкинення зв'язаним у воду почати тонути (вода — чиста стихія не приймає злочинця).

Найчастіші згадки про ордалії і «суди Божі» в Україні зустрічаються у «Руській Правді»: про жереб, роту (присягу), пробу холодною водою й розпеченим залізом; з 13 ст. застосовувано також суд. двобій — «поле». Згадки про ордалії сягають до 17 століття

Випробування вогнем

При "випробуванні вогнем" підсудний повинен був вибрати певний предмет із полум’я або ходити по гарячому вугіллю. Якщо підсудний не витримував або згорав в процесі випробування, його вважали винним. У індуїстській версії судового розгляду вогнем жінка, яка підозрювалась в перелюбі, повинна була стояти в колі полум’я або на вершині піри, при цьому не перейнявши вогню на себе. Це було прикладом судового розгляду над Сітою ("Рамаяна"), яка, як кажуть, не мала жодного пелюстка квітки у волоссі, зачеплена жаром полум’я, бо вона була такою чистою, що полум'я уникало її.

Випробування розпеченим залізом

Залізо (вагою 1 фунт) нагрівали у вогні та витягали під час ритуальної молитви. Підозрюваний повинен був носити це залізо завдовжки дев'ять футів (вимірювалось розміром власної стопи підсудного). Потім його руки обстежували на опіки. Якщо злочин обвинуваченого був особливо тяжким, таким як зрада господаря чи вбивство, вага заліза становила три фунти.

Випробування водою

Обвинуваченого зв’язували в положення плоду і кидали у водойму. Якщо він чи вона пливли у воді, вони визнавались винними. У разі, якщо підозрюваний тонув він визнавався невинним. Це було найпоширенішим випробуванням у Новому Світі, що також спостерігалося за часів судових випробувань на відьом Салема. Напрочуд велика кількість людей було визнано невинними цим методом, але в основному таким чином були виправдані молоді жінки та чоловіки в цих випробуваннях.

Випробування гарячою водою (окропом)

Руку підозрюваного занурювали по лікоть глибоко в гарячу воду (найчастіше аби дістати кільце, камінь або священний предмет на дні котла). Через кілька днів, якщо пухиря або лущення на руці не було, підсудного вважали невинним. Оскільки при таких випробуваннях не завжди використовували окріп, це було одним із найлегших випробувань над ордеалістами.


Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003.
  • Чик Д. Ч. Cherchez la femme: топос ордалії в українській і англійській літературі першої половини ХІХ ст. // Дунайські наукові читання: європейський вимір і регіональний контекст: Матеріали міжнародної науково-практичній конференції, присвяченої 75-річчю Ізмаїльського державного гуманітарного університету (15-17 жовтня 2015 р.). — Ізмаїл: РВВ ІДГУ, «СМИЛ», 2015. — Т. 2 : Філологія. Мистецтвознавство. — С. 173—175.

ПосиланняРедагувати