Вікіпедія

Оранієнбаумська електрична лінія

Оранієнбаумська електрична лінія (неофіційна назва— Оранел або Оранела[1][2]) — унікальна залізнична лінія, створена в Санкт-Петербурзі на початку XX століття уздовж Петергофської дороги, яка мала зв'язати Нарвську заставу зі Стрєльною, Петергофом, Оранієнбаумом і Красною Горкою (загальна довжина - близько 66 км[3]). По суті, Оранієнбаумська електрична лінія — перший в Російській імперії проєкт приміських електропоїздів (якщо не вважати створеної 1901 року у польському місті Лодзь).

Ідея прокладання трамвайної лінії була висунена у 1898 році, у грудні 1906 року будівництво було доручено «Обществу Северных электрических железных дорог» (пізніше «Общество Ораниенбаумской электрической линии»). У 1912 році була покладений перший відрізок залізничної колії на ділянці «Автово — Стрєльна». У 1913 році почалося будівництво лінії за проєктом інженера С. А. Бернатовича, який переміг у конкурсі. Центральна електростанція будувалася в межах Петербурга на березі річки Єкатерингофки, а три тягові підстанції зводилися в селищі Княжево (збереглася споруда «цегляного стилю» на проспекті Стачек поблизу Трамвайного проспекту), в Стрєльні і Мартишкино (також збереглася в складі колишнього механічного заводу поблизу шляхопроводу). У Княжево, поруч з Автово, з'явився вагонний парк з майстернями (згодом трамвайний парк імені Котлякова).

Перша дільниця залізниці від депо Княжево до Путилівського заводу відкрилася для пасажирських перевезень тільки у грудні 1915 року, а у січні 1916 року трамваї пішли по Петергофському шосе до Нарвських воріт. Центральна електростанція так і не була введена в експлуатацію. Відрізок що діяв, електрику мав від міської мережі, що робило технічно неможливим рух трамвая далі Стрєльни. До літа 1917 року працювала дільниця від Нарвських воріт до Привалу (розвилки Нарвської і Петергофської доріг) на Петергофському шосе, пізніше — до Стрєльні (протяжність — близько 25 км).

Оранієнбаумська електростанція мала два агрегати з 3 тис. КВт кожен. У 1919 році в умовах наступу німців вони були евакуйовані і вивезені на копальні Кизеловського вугільного тресту[4], де ще навесні 1918 року було запропоновано проєкт Кизеловської ГРЕС потужністю 15 тис. Квт[5]. У відсутність електричної тяги трамваї, що слідували по рейках Оранели, підчіплювались до паровоза. У 1920-і роки рейки і шпали від Стрєльні до Оранієнбаума були демонтовані і використані в Азербайджані[1].

У 1924 році рух від Автово до Стрєльні відновився, а у 1929 році колії були приєднані до міської трамвайної мережі. Під час німецько-радянської війни були зруйновані та колії від Стрєльні до міста.

У 1953 році трамвайна лінія до Стрєльні була відновлена. У 1959—1963 роках лінія перенесена з проспекту Стачки. З того часу по ній курсує трамвайний маршрут № 36, а також частково — інші маршрути.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Владимир Парахуда Загадочный ОРАН // Нева. — № 8, седьмая тетрадь. — 2005. (рос.)
  2. ↑ Воссоздать Оранэлу! [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.] // Санкт-Петербургский университет. — № 28-29 (3653—54). — 2003. — 12 декабря. — ISSN 1681-1941 (рос.)
  3. ↑ А. И. Карху От «Конки» до электрички // Истоки. (рос.)
  4. ↑ Н. Д. Аленчикова В буднях великих строек. — Пермское книжное изд-во, 1977. — С. 81. (рос.)
  5. ↑ Баканов С. А. Строительство районных электростанций по плану ГОЭЛРО на Урале // Вестник Челябинского государственного университета. — 2009. — № 32 (170). История. Вып. 35. — С. 67. [Архівовано 2013-12-19 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оранієнбаумська_електрична_лінія&oldid=39477170