Відкрити головне меню
Тетрамер lac-репресора, зв'язаний із двома операторними ділянками. Така взаємодія викликає формування петлі у структурі ДНК

Оператор або операторна послідовність — регуляторна послідовність ДНК прокаріот, що є місцем зв'язування транскрипційних факторів. Регуляторні білки, приєднані до оперона, можуть по-різному впливати на транскрипцію: перешкоджати зв'язуванню РНК-полімерази із промотором, або, навпаки, сприяти такій взаємодії.[1][2]

Кожна операторна ділянка має унікальну послідовність нуклеотидів, яка може розпізнаватись регуляторними білками. Останні мають спеціальні ДНК-зв'язувальні домени, здатні взаємодіяти із специфічним для кожної послідовності набором атомів, що експонуються у великий жолобок ДНК. Транскрипційні фактори часто мають дві ДНК-зв'язуючі ділянки або функціонують у димерній формі, через це оператори зазвичай мають паліндромні послідовності, як наприклад консенсус-оператор оперонів PR та PRM фага лямбда[3]:

T A T C A C C G C C G G T G A T A
| | | | | | | | | | | | | | | | |
A T A G T G G C G G C C A C T A T

Прикладами найкраще вивчених операторів можуть бути:

ДжерелаРедагувати

  1. а б Tamarin RH (2001). Principles of Genetics (вид. 7th). Mcgraw-Hill. ISBN 0072334193. 
  2. Alberts B, Johnson A, Lewis J, Raff M, Roberts K, Walter P (2007). Molecular Biology of the Cell (вид. 5th). Garland Science. ISBN 978-0-8153-4105-5. 
  3. Пташне М (1988). Переключение генов. Регуляция генной активности и фаг λ. Мир. ISBN 5-03-000854-3.