Відкрити головне меню

Оніщук Микола Васильович

Микола Васильович Оніщук (нар. 26 жовтня 1957, село Долинівка, Житомирська область) — український політик, юрист. Доктор юридичних наук. Президент Інституту правової політики. Член Конституційної Асамблеї (з травня 2012). Перший заступник голови Союзу юристів України. Голова Київської міської організації Союзу юристів України. Віце-президент Світового конгресу українських юристів. Співзасновник та член ради Благодійного фонду сприяння політичним та правовим реформам.

Микола Васильович Оніщук

Час на посаді:
18 грудня 2007 — 11 березня 2010
Президент  Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр  Юлія Тимошенко
ПопередникОлександр Лавринович
НаступникОлександр Лавринович

Народився26 жовтня 1957(1957-10-26) (62 роки)
Долинівка (Брусилівський район)
Політична партіяПППУ, Народний союз «Наша Україна»
ДружинаГанна Іванівна (1967)
ДітиУстина (1990), Уляна (1993), Анна-Марія (2004)
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Заслужений юрист України
Україна Народний депутат України
4-го скликання
ПППУ 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
ПППУ 25 травня 2006 8 червня 2007
6-го скликання
Наша Україна 23 листопада 2007 19 грудня 2007

Міністр юстиції України (20072010). Член Комісії з питань правової реформи з 7 серпня 2019[1].

БіографіяРедагувати

Українець; дружина Ганна Іванівна (1967) — приватний бізнес; дочки Устина (1990), Уляна (1993), Анна-Марія (2004).

Освіта: Київський університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет (19781982); кандидатська дисертація «Методи державного управління впровадженням науково-технічних досягнень: організаційно-правові питання» (1987); докторська дисертація «Конституційні основи референдної демократії в Україні» (2010)

Народний депутат України 6-го скликання з листопада по грудень 2007 від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 14 в списку. На час виборів: перший заступник голови Союзу юристів України, член НСНУ. Член фракції Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (з листопада 2007). Склав депутатські повноваження 19 грудня 2007.

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 по червень 2007 від Блоку «Наша Україна», № 13 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПППУ. Перший заступник голови Комітету з питань правосуддя (з липня 2006), член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006), заступник голови (з серпня 2006). Склав депутатські повноваження 8 червня 2007.

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до квітня 2006 від Блоку «За єдину Україну!», № 13 в списку. На час виборів: перший заступник голови Спілки юристів України, член ПППУ. Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002), уповноважений представник фракції партій ППУ та «Трудова Україна» (червень 2002 — квітень 2004), позафракційний (квітень — травень 2004), співголова фракції НДП та ПППУ (травень — грудень 2004), позафракційний (грудень 2004 — січень 2005), співголова групи «Воля народу» (січень — березень 2005), співголова фракції ПППУ (з березня 2005). Перший заступник голови Комітету з питань правової політики (з червня 2002).

Березень 1998 — кандидат в народні депутати України, виборчій округ № 68, Житомирська область. З'явилось 78.2%, «за» 16.5%, 2 місце з 21 претендентів. На час виборів: заступник голови Спілки юристів України, безпартійний.

Радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (червень 2001 — листопад 2002); член Ради НБУ (лютий 2005 — квітень 2010); член Вищої ради юстиції (грудень 2007 — березень 2010); голова Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (з серпня 2007).

Золота медаль НАНУ для молодих науковців (1991). Заслужений юрист України (1992). Золотий нагрудний знак Спілки юристів України (1999). Орден «За заслуги» III (жовтень 1999), II (жовтень 2003), I ступенів (червень 2007).

Автор понад 60 наукових праць з питань правового регулювання економічних відносин.

Володіє німецькою, англійською мовами.

Захоплення: бджільництво.

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 7 серпня 2019 року № 584/2019 «Питання Комісії з питань правової реформи»

ПосиланняРедагувати