Онищенко Павло Іванович

Павло Іванович Онищенко (Оніщенко) (1888(1888), село Копані, тепер Оріхівського району Запорізької області — розстріляний 24 жовтня 1938, місто Дніпропетровськ) — український радянський державний діяч, голова Запорізького окрвиконкому та Запорізької міської ради, начальник Катеринославського губернського відділу ДПУ.

Онищенко Павло Іванович
Народився	1888(1888) село Копані, тепер Оріхівського району Запорізької області
Помер	24 жовтня 1938(1938-10-24) місто Дніпропетровськ
Національність	українець
Партія	ВКП(б)

Життєпис

Народився у селянській родині. Навчався у сільській школі. Наймитував.

У 1910—1912 роках — служба в російській імператорській армії. За участь у революційній діяльності заарештований і відправлений на заслання до міста Чити.

Член РСДРП(б) з 1913 року.

У 1914—1917 роках — в російській імператорській армії, учасник Першої світової війни. У червні 1917 — лютому 1918 року — командир окремої телеграфної роти російської армії.

У лютому — серпні 1918 року організовував підпільні осередки для боротьби проти австро-німецьких військ і Української гетьманської держави в Токмацькому, Олександрівському, Бердянському, Мелітопольському повітах Таврійської губернії. У серпні 1918 — грудні 1919 року — член Одеського підпільного обласного комітету КП(б)У, керівник партизанського загону, голова губернської надзвичайної комісії (ВЧК), командир Особливої армії по боротьбі з військами Григор'єва, Махна, Денікіна. У грудні 1919 — січні 1920 року — на підпільній роботі у Катеринославі (член Катеринославського підпільного губернського комітету КП(б)У), голова Катеринославського губернського революційного комітету.

З січня 1920 року — на партійній роботі, член колегії Катеринославської губернської надзвичайної комісії (ВЧК). У січні 1920 року захворів на тиф. Після одужання — керівник організаційно-інструкторського відділу Катеринославської губернської надзвичайної комісії (ВЧК).

У лютому 1921 — жовтні 1922 року — у партійних органах Запорізької губернії, потім у губернській надзвичайній комісії (ВЧК) на різних посадах: голова Запорізької губернської надзвичайної комісії, начальник Запорізького губернського відділу ДПУ. У 1921—1922 роках двічі відзначався іменною зброєю та золотим годинником за досягнення у боротьбі з контрреволюцією. У червні 1922 року був поранений з вогнепальної зброї.

У жовтні 1922 — лютому 1923 року — начальник Запорізького повітового відділення ДПУ Катеринославської губернії.

У лютому 1923 — квітні 1925 року — начальник Катеринославського губернського відділу ДПУ. Член пленуму губвиконкому і надзвичайної сесії губернського суду. Через погіршення стану здоров'я звільнився з органів ДПУ.

29 березня 1925 — 12 листопада 1927 року — голова виконавчого комітету Запорізької окружної ради. Одночасно 16 квітня 1925 — 29 вересня 1927 року — голова Запорізької міської ради.

У листопаді — грудні 1927 року — в апараті ЦК КП(б)У.

У грудні 1927—1931 роках — заступник голови Укрсільбанку у Харкові; директор зернорадгоспу в пониззі Волги.

У 1931—1933 роках — слухач академії Державної планової комісії СРСР.

У 1933—1934 роках — голова міжрайонної державної комісії із визначення врожайності у місті Кам'янець-Подільському.

У 1934—1935 роках — уповноважений Держбудконтролю у місті Дніпропетровську.

У грудні 1935 — червні 1938 року — директор Дніпропетровського обласного лісотресту.

18 червня 1938 року заарештований органами УДБ НКВС за звинуваченням в активній участі у «військово-повстанській антирадянській організації», виключений із числа співробітників запасу органів безпеки та із членів ВКП(б) як «ворог народу». 24 жовтня 1938 року засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР до розстрілу, цього ж дня вирок було виконано.

Посмертно реабілітований 20 травня 1958 року.

Нагороди і відзнаки

• знак Почесного чекіста (1924)
• грамота ВУЦВК

Джерела

• Великий Жовтень і громадянська війна на Україні. — Київ, 1987.
• Шиханов Р. Б. Керівники міста Запоріжжя (1921—1939 рр.): Біогр. довідник. — Запоріжжя: АА Тандем, 2008. — 136 с.: фото.