Обмивання ніг (лат. Mandatum, від Mandatum novum do vobis — Нову заповідь даю вам[1]) — описана в Євангелії від Івана подія, а також пов'язаний з нею обряд в літургії у Великий четвер ряду християнських церков.

Ісус Христос омиває ноги апостолу Петру
(Джотто, фреска в капеллі Скровеньї)

Омивання нігРедагувати

У передвечір смерті на хресті під час тайної вечері Ісус Христос помив ноги своїм учням і витер їх рушником, яким був підперезаний. Цим прикладом Він хотів показати, що також і апостоли один одному повинні служити. Апостол Петро спочатку не хотів дозволити Ісусові омити свої ноги, на що Ісус відповів: «Коли я тебе не вмию, — одрікає Ісус, — то не матимеш зо мною частки.[2]». Цю подію описує лише євангеліст Іван:

…встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався. Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний. Підходить, отже, і до Симона Петра, — та той йому: «Ти, Господи, — мені вмивати ноги?» Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.» Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» — «Коли я тебе не вмию, — одрікає Ісус, — то не матимеш зо мною частки.» «Господи, — проказує до нього Симон Петро, — то не тільки ноги, але і руки, і голову!» А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та — не всі.» Знав бо, хто зрадити його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті.» Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: "Чи знаєте, що я зробив вам? Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є. Тож коли вмив вам ноги я — Господь і Учитель, — то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив. Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його. Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете.[3]

На Тайній Вечері Ісус залишив своїм апостолам два найглибших таїнства Нового Завіту. Він встановив Тайну Пресвятої Євхаристії, яка є вершиною богослужіння — літургійного та духовного життя Церкви. Також установив Таїнство священства, ділячись зі своїми учнями тим вічним священством, яке Він приніс з небес на землю[4].

ПриміткиРедагувати

  1. Ів. 13:34. Архів оригіналу за 30 серпень 2012. Процитовано 28 квітень 2016. 
  2. Ів. 13:8. Архів оригіналу за 30 серпень 2012. Процитовано 28 квітень 2016. 
  3. Ів. 13:4-18. Архів оригіналу за 30 серпень 2012. Процитовано 28 квітень 2016. 
  4. Блаженніший Святослав омив ноги священикам, які служать стражденним. www.credo-ua.org/2016/04/

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.