Відкрити головне меню

Олена Михайлівна Колодій (порт. Helena Kolody, 12 жовтня 1912, Круз-Машадо — 15 лютого 2004, Куритиба) — бразильська поетеса українського походження, перекладачка, член української діаспори в Бразилії. Писала вірші португальською мовою.[1]

Олена Колодій
Народилася 12 жовтня 1912(1912-10-12)
Cruz Machado[d], Парана, Бразилія
Померла 15 лютого 2004(2004-02-15) (91 рік)
Куритиба, Бразилія
Громадянство
(підданство)
Flag of Brazil.svg Бразилія
Діяльність поетеса, перекладач
Володіє мовами португальська
Нагороди
орден «За заслуги в культурі»

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народилась 12 жовтня 1912 року у місті Круз-Машадо, штат Парана, в родині українських імігрантів з Галичини. Батько Михайло Колодій (1881—1941) приїхав до Бразилії у 1894 році, мати Вікторія Шандровська (1892—1975) прибула у 1911 році. Батько поетеси був одним із засновників першого українського товариства «Просвіта» в Куритибі та членом видавничого комітету першої української газети в Бразилії «Зоря».

Зростала у місті Трес-Баррас, початкову школу закінчила у 1922 році у місті Ріо Негро. У школі викладала тітка поетеси Роза Колодій, яка навчила племінницю писати й читати українською. У 1927 переїхали до Куритиби та вступила до Нормальної Школи, яку закінчила у 1931 році із дипломом вчителя. У 1932 почала працювати в початковій школі Ріо Негро, у 1937 стала вчителькою Нормальної Школи в Куритибі, де пропрацювала 23 роки аж до виходу на пенсію.[2]

Писати вірші португальською мовою почала у 13 років.[3] Дебютувала 1929 у журналі «O Garoto» віршем «Lágrima» («Сльоза»). Перша збірка «Paisagem Interior» («Внутрішній пейзаж») вийшла у 1941 році. Займалася перекладом деяких українських поетів португальською, зокрема переклала два вірша Тараса Шевченка («Думи мої», «Чого мені тяжко»). У 1950-х рр. стилістично редагувала португальські переклади українських поезій, що увійшли до книги «Antologia da literatura ucraniana» («Антологія української літератури» під редакцією Віри Вовк, 1959; 1977).

1992 С. Бак зняв стрічку «Вавілон світла», де авторка читає власні вірші. У 2006 вийшла документальна стрічка «Олена з Куритиби» режисера Ж. Мело.[1]

Збірки віршівРедагувати

  • Paisagem Interior («Внутрішній пейзаж», 1941)
  • Música Submersa («Занурена музика», 1945)
  • A Sombra no Rio («Тінь на ріці», 1951)
  • Vida Breve («Коротке життя», 1965)
  • Era Espacial («Простірна ера», 1966)
  • Trilha Sonora («Дзвінка стежка», 1966)
  • Tempo («Час», 1970)
  • Infinito Presente («Наявна безконечність», 1980)
  • Sempre Palavra («Завжди слово», 1985)
  • Poesia Mínima («Найменша поезія», 1986)
  • Ontem, Agora («Вчора-тепер», 1991)
  • Reika («Рейка», 1993)

ПриміткиРедагувати

  1. а б http://esu.com.ua/search_articles.php?id=5666
  2. Олена Колодій Luz Infinita (Безконечне світло). — Kiev. — с. 15-16
  3. http://ukrslovo.net/ukrainstvom/postati/13313.html

ЛітератураРедагувати

  • Antonio. Helena Kolody: a poesia da inquietação. Porto Alegre, 1993;
  • P. Venturelli. Helena Kolody. Editora Universidade Federal do Paraná. Curitiba, 1995.

ПосиланняРедагувати