Олександрівський притулок (Сарата)

Олександрівський притулок — заклад милосердя, заснований у 1864 році в Сараті (тепер селище Білгород-Дністровського району, Одеська область), на історичних землях Бессарабії, під час панування Російської імперії. Будинок милосердя опікувався людьми похилого віку, хворими та інвалідами, а також дітьми-сиротами з числа бессарабської німецької діаспори. Назву отримав на честь правлячого на той час царя Олександра II.

Олександрівський притулок Pflegeheim Alexander–Asyl
Сучасний вигляд будівля притулку Сучасний вигляд будівля притулку
46.023917° пн. ш. 29.661333° сх. д. / 46.023917; 29.661333
Країна	Україна
Місто	Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеська область
Розташування	вул. Соборна
Тип	nursing homed
Дата заснування	1864
Стан	збережений
Олександрівський притулок
Медіафайли у Вікісховищі

Притулок заснували шість пасторів: Беккер з колонії Гофнунґсталь (ліквідовано у 1940 році, знаходилась на схід від сучасного селища Буджак), Моріц Георг Буш з Кльоcтіца, Готфрід Вільгельм Вокер з Альт-Ельфта, Георг Бенінг із Сарати, Герборд Юліус Бінеманн з Арциза та Рудольф Фалтін з Кишинева. Сестринська робота почалася в 1864 році в приватному будинку в Сараті і продовжилася в новому будинку, побудованому в 1867 році. Заклад фінансувався за рахунок церковних зборів, а також натуральних пожертвувань і продуктів харчування з німецьких сіл Бессарабії.

Вже в 1867 році хворих приймали в лікарняне відділення, яке в 1883 році було розширено за рахунок новозбудованої лікарні. У 1903 році був добудований дім пристарілих, а в 1926 році — будинок для сестер, які потребували відпочинку. За перші 70 років існування закладу було надано допомогу 1200 людям і близько 26 000 хворих. У 1936 році в будинку постійно проживало близько 120 вихованців. Під час переселення бессарабських німців у 1940 році хворих і доглядаючих переселили до Німеччини, тому робота закладу була припинена через війни. Після Другої світової війни бессарабський німецький пастор Альберт Керн продовжував піклуватися про своїх співвітчизників у порожньому церковному будинку в Гросерлаху.

Джерела

• Albert Kern (Hrsg.): Das Alexander-Asyl in Sarata in: Heimatbuch der Bessarabiendeutschen. Hilfskomitee der Evangelisch-Lutherischen Kirche aus Bessarabien, Hannover, 1964, S. 29–32
• J. Fiechtner: Das Alexander-Asyl zu Sarata, Ein Gedenkblatt zu seinem 70-jährigen Bestehen (1866—1936), in: Deutscher Volkskalender für Bessarabien 1937, S. 88–92 (Online S. 88, S. 89, S. 90, S. 91, S. 92)

Посилання

• Alexander-Asyl Sarata. Haus der Barmherzigkeit als umfangreiche Beschreibung