Дзюба Олег Андрійович
Олег Андрійович Дзюба (нар. 3 листопада 1952 в селі Старий Остропіль Старокостянтинівського району Кам'янець-Подільської, нині Хмельницької обл.) — український естрадний і камерний співак (ліричний баритон), педагог. Народний артист України. Лауреат пісенних премій, конкурсів, фестивалів. Професор Київського національного університету культури і мистецтв. Заслужений діяч культури Республіки Польща. Член правління Асоціації естрадних діячів мистецтва України.
| Дзюба Олег Андрійович | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 3 листопада 1952 (71 рік) |
| Місце народження | Старий Остропіль, Старокостянтинівський район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство | Україна |
| Професії | співак |
| Освіта | Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського |
| Співацький голос | баритон |
| Інструменти | вокал[d] |
| Нагороди |
   |
Життєпис ред.
Народився 3 листопада 1952 року в селі Старий Остропіль Хмельницької області (Україна). Батько — Дзюба Андрій Леонтійович — кадровий військовий, ветеран війни, мати Савицька Яніна Юзефівна — директор школи.
Музичну школу закінчив у 1970.
Закінчив Рівненську філію Київського державного інституту культури (1970—1974), Навчався у Львівській державній консерваторії (1975—1977), В 1977 перевівся в Харківський інститут мистецтв, який закінчив в 1979 році, викладач Ю. Кулик.
У 1974—1975 — викл. Дубенського культурно-освітнього училища (Рівненська область);
1975–76 — артист хору та соліст вокально-інструментального ансамблю Прикарпатського військового округу;
1976–82 — художній керівник самодіяльних колективів Харківського фізико-технічного інституту;
1983–2014 — соліст Харківської філармонії;
від 2015 — професор Київського національного університету культури і мистецтв.
Репертуар, дискографія, гастролі ред.
У репертуарі — українські народні пісні, пісні та романси О. Вертинського, старовинні романси, пісні сучасних українських композиторів.
Випустив аудіоальбоми та компакт-диски:
- «Благословлю все, що було» (2001);
- «Українська пісня», «Зізнання», «Пісні та романси О. Вертинського» (усі — 2004);
- «Душі криниця», «Біля каміна», «Вибране» (усі — 2005);
- «Жива вода» (2008);
- "Черешні цвіт", "Пісні про кохання" (усі — 2020);
- "Сучасний романс " (2021).
Має фондові записи на Українському радіо.
Гастролював у Німеччині, Франції, США, Китаї, Польщі, країнах Балтії, країнах СНД.
Громадська діяльність ред.
Член правління Асоціації діячів естрадного мистецтва України
Член журі Всеукраїнського фестивалю сучасної естрадної пісні «Пісенний вернісаж» (2017)[1]
Відзнаки ред.
- Народний артист України (2010);
- Заслужений артист України (1996);
- Лауреат Республіканського конкурсу «Славлю мою Батьківщину» (Київ, 1985);
- Лауреат Всесоюзного телеконкурсу «Товариш пісня» (Москва, 1986);
- Лауреат фестивалю «Пісенний вернісаж» (Київ, 1989, 1990, 1995);
- Заслужений діяч культури Республіки Польща (2010)
- Лауреат Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів: "Рідна мати моя", "Прем'єра пісні", "Осіннє рандеву" (2013—2021)
Примітки ред.
- ↑ Всеукраїнський фестиваль сучасної естрадної пісні «Пісенний вернісаж». Творча спілка «Асоціація діячів естрадного мистецтва України». Архів оригіналу за 27 березня 2017. Процитовано 27 березня 2017.
Посилання ред.
- Дзюба Олег Андрійович // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 609.
- М. О. Салтовський (2016). Дзюба Олег Андрійович - Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 5 серпня 2020.
- Дзюба Олег Андрійович. Music-Review Ukraine. Архів оригіналу за 22 грудня 2016.
- Дзюба Олег Андрійович. Український видавничий портал - who-is-who.ua. Архів оригіналу за 12 лютого 2017.
Література ред.
- Маліченко М. Ностальгія за Вертинським // Вечірній Київ. 2000, 3 листопада;
- Яровий Л. Родинна скарбниця Олега Дзюби // Слобожанський край. 2005, 24 листопада