Вікіпедія

Хома Олег Ігорьович

український філософ, професор
(Перенаправлено з Олег Ігорьович Хома)

Оле́г І́горович Хома́  (30 жовтня 1966 р. у м. Вінниця) — доктор філософських наук (1999), професор (2003), завідувач кафедри філософії та гуманітарних наук[1] Вінницького національного технічного університету (2004), засновник та голова Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства) при українському філософському фонді (1999) та директор Міжуніверситетського центру історико-філософських досліджень «Renatus» (2011).

Хома Олег Ігорович
Народився30 жовтня 1966(1966-10-30) (58 років)
Вінниця, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Діяльністьфілософ
Галузьфілософія
Науковий ступіньдоктор філософських наук
Вчене званняпрофесор
ЗакладВНТУ
Нагороди

Запрошений професор Національного університету «Києво-Могилянська Академія» (2001–2005) та Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2006-2023).

У 2000 році заснував історико-філософський журнал «Sententiae», незмінним головним редактором якого залишається досі (у 2015 році «Sententiae» першим з українських філософських журналів став реферуватися в Scopus). Член редакційних колегій наукових журналів «Філософська думка»[2] та «Вісник Вінницького політехнічного інституту»[3].

Перекладач багатьох філософських текстів з французької й латини та автор коментарів до них, один з перекладачів і редакторів українського видання «Європейського словника філософій» (2004, український переклад 2009, Київ: вид. «Дух і Літера»).

Сфера наукових інтересів

ред.

Схоластична філософія, філософія XVI–XVIII ст., сучасна французька філософія, неперекладність філософських термінів, українська філософська термінологія.

Автор концепції симптоматологічної мисленнєвої стратегії в західній філософії Нового часу.

Премії та гранти

ред.
  • 2011 - премія Українського філософського фонду за розвиток жанру філософського коментаря[4].
  • 1998, 2004, 2009, 2015 - гранти французького Національного центру книги для роботи над перекладами і дослідженнями у Франції.

Основні публікації

ред.

Монографії

ред.

Истина и очевидность: симптоматологическое мышление в философии Модерна (1998)

Коментарі й примітки до «Думок» Паскаля (2009, у співавторстві з Е. Чухрай)

Коментарі примітки та бібліографічні матеріали до твору С. Пінкерса «Джерела християнської моралі» (2013, у співавторстві з Е. Чухрай)

«Медитації» Декарта у дзеркалі сучасних тлумачень: Жан-Марі Бейсад, Жан-Люк Марйон, Кім Сан Он-Ван-Кун (укладач і науковий редактор, 2013)

Наукові статті

ред.
  • Живий Бог і теодицея // Філософські студії Київського ун-ту. - Київ, 1995. - Вип. 1.- С. 91-108.
  • Проблема очевидності в картезіанстві // Вимога раціональності : Спадщина Рене Декарта у світі сучасної культури. - Київ : УФФ, 1996, С. 11-17.
  • Ніцше і шизоаналіз // Філософсько-антропологічні читання-96. - Київ : Стилос, 1997, С. 147–156.
  • Паскаль про справедливість: сили, машини, структури // Дух і літера. - 1997. - № 1-2. - С. 282–292.
  • Мифы о Паскале: к проблеме многообразия направлений в философии XVII столетия // Паскаль Б. Трактаты. Полемические сочинения. Письма.- Київ : Пор-Рояль, 1997. - С. 391–438.
  • Трактат Ж.-Ж. Руссо Про суспільну угоду. - Київ : Пор-Рояль, 1999. - С. 219–234.
  • Тексти Паскаля: тип нарративної інстанції, статус істини, тема нюансу // Sententiae. - 2000. - № 1. - С. 22-35.
  • Франсуа Пулен де ла Бар і філософія Нового часу // Sententiae IV. - 2001. - № 2. - С. 186–202.
  • Модерна спадщина сучасної толерантності // Sententiae VI–VII. - 2002. - № 2-3. - С. 208–229.
  • Ален Турен і реанімація філософії // Повернення дієвця. — Київ : Альтерпрес, 2003. - 273–280.
  • Обґрунтування нового французького перекладу Декартових «Meditationes»: українські паралелі // Sententiae XIII. - 2005. - № 2. - С. 259–280.
  • Термінологія Ляйбніца як живе дзеркало української філософської термінологі // Філософська думка. — 2008. — № 4. — С. 56-80.
  • Картезіанські мотиви у творчості Паскаля: сучасне паскалезнавство і стереотипи // Філософська думка. - 2008. - № 5. — С. 119–134.
  • «Думки» і герменевтика: філософське значення нової апологетики Паскаля (Паскаль Б. Думки. — Київ : Дух і літера, 2009. - С. 395–408.
  • Філософський переклад і філософська спільнота // Філософська думка. — 2010. - № 3. — С. 49-66.
  • Философские культуры: терпимость, толерантность и признание // Вопросы философии . — 2011. — № 9.- С. 64-75.
  • Anima/animus, animus/mens: накопичення неперекладності // Європейський словник філософій : у 4-х тт. — Київ : Дух і літера, −2011. - Т. II. - С. 109–115.
  • Ingenium і дедуктивний метод Декарта // Європейський словник філософій : у 4-х тт. — Київ : Дух і літера, 2011. - Т. II. - С. 117–125.
  • Вчення Томи Аквінського на тлі української історії філософії / А. Баумейстер // Тома Аквінський : Вступ до мислення. Бог, буття, пізнання. — Київ : Дух і літера, 2012. — С. 9-14.
  • Декарт і Паскаль: шлях до філософії на тлі Grand Siècle // Філософська думка. — 2012. — № 6. — С. 19-38.
  • Apercevoir, perceptio і perception: Декарт перед проблемою самоперекладу // Sententiae XXVII. — 2012. — № 2. — С. 168–170.

Переклади і коментарі

ред.
  • Паскаль Б. Сочинения в 3-х тт. (Киев, 1994–1997, рус.).
  • Фуко М. История сексуальности III: Забота о себе (Киев-Москва, 1998, рус., в сотрудн. с Т. Титовой)
  • Русо Ж.-Ж. Про суспільну угоду (Київ, 2001, укр.)
  • Мальбранш Н. Про пошук істини, тт. 1-2 (Київ, 2001, укр.)
  • Баландьє Ж. Політична антропологія (Київ, 2002, укр., у співпраці з О. Гуджен)
  • Ревель Ж.-Ф. Відживлення демократії (Київ, 2003, укр., у співпраці зі З. Борисюк)
  • Делез Ж. Ницше и философия (Москва, 2004, рус.)
  • Кондорсе Про вибори (Львів, 2004, укр.)
  • Пулен де ла Бар Ф. Про рівність статей (Київ, 2006, укр.)
  • Ляйбніц Ґ. В. Принципи природи і благодаті… (Київ, 2008, укр., загальна редакція)
  • Паскаль Б. Думки (Київ, 2009, укр., у співпраці з А. Перепадею)
  • Пінкерс С. Джерела християнської моралі (Київ, 2013, загальна редакція)
  • Ляйбніц Ґ. В. Монадологія… (Вінниця, 2013, укр., загальна редакція)
  • Декарт Р. Медитації про першу філософію/Метафізичні медитації (Київ, 2013, укр., у співпраці з А. Баумейстером)

Джерела

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Сайт кафедри філософії та гуманітарних наук Вінницького національного технічного університету. Архів оригіналу за 29 грудня 2013. Процитовано 26 грудня 2013.
  2. ↑ Editorial Team. dumka.philosophy.ua (амер.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 21 жовтня 2017.
  3. ↑ Вісник Вінницького політехнічного інституту. Архів оригіналу за 29 грудня 2013. Процитовано 26 грудня 2013.
  4. ↑ Повідомлення Києво-Могилянської Академії. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 26 грудня 2013.
  5. ↑ Професор ВНТУ став кавалером французького ордена Академічних пальм // Вежа
  6. ↑ Професор Олег Хома – кавалер ордена “За інтелектуальну відвагу”
  7. ↑ Університет відзначив День науки в Україні
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хома_Олег_Ігорьович&oldid=43799986