Окулярник білогузий
| Окулярник білогузий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Zosterops borbonicus (Pennant, 1781) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Окулярник білогузий[2] (Zosterops borbonicus) — вид горобцеподібних птахів родини окулярникових (Zosteropidae)[3]. Ендемік Реюньйону. Раніше вважався конспецифічним з попелястим окулярником, який мешкає на Маврикії.
Опис
ред.Довжина птаха становить 9,5 см. Забарвлення птаха сіро-коричневе, нижня частина тіла світліша, гузка біла. Навколо очей білі кільця. Очі карі, лапи чорні.
Підвиди
ред.Виділяють три підвиди:[4]
- Z. b. alopekion Storer & Gill, FB, 1966 — центральне нагір'я;
- Z. b. borbonicus (Pennant, 1781) — північні і східні схили;
- Z. b. xerophilus Storer & Gill, FB, 1966 — західне узбережжя.
Поширення і екологія
ред.Білогузі окулярники живуть в рівнинних і гірських тропічних лісах, чагарникових заростях, в садах і на плантаціях. Це один з небагатьох ендемічних видів Реюньйону, який пристосувався до життя поряд з людиною.
Поведінка
ред.Білогузі окулярники харчуються комахами, плодами і нектаром. Вони є важливими запилювачами деяких орхідей, зокрема Angraecum striatum, або ендемічних Trochetia. Живуть невеликими зграйками з 6-20 птахів. сезон розмноження триває під час південного літа. Гніздо чашоподібне, в кладці 2-4 блакитнуватих яйця.
Збереження
ред.МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. це досить поширений вид птахів в межах свого ареалу. За оцінками дослідників, популяція білогузих окулярників складає від 100 до 500 тисяч птахів.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Zosterops borbonicus. Архів оригіналу за 11 вересня 2021. Процитовано 11 вересня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ del Hoyo, J.; Elliot, A. & Christie D. (editors). (2008). Handbook of the Birds of the World. Volume 13: Penduline-tits to Shrikes. Lynx Edicions. ISBN 978-84-96553-45-3
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (January 2021). Sylviid babblers, parrotbills, white-eyes. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 01 September 2021.
Джерела
ред.- France Staub: Birds of the Mascarenes and Saint Brandon. LABAMA HOUSE, Port Louis, Mauritius, 1976.
- France Staub: Fauna of Mauritius and associated flora. Précigraph Limited, Port Louis, Mauritius, 1993.
- Claire Micheneau, Jacques Fournel & Thierry Pailler: Bird Pollination in an Angraecoid Orchid on Reunion Island (Mascarene Archipelago, Indian Ocean). Annals of Botany 97: S. 965–974, 2006 DOI:10.1093/aob/mcl056 PDF fulltext
Посилання
ред.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |