Октав Оніческу (рум. Octav Onicescu; *20 серпня 1892, Ботошані — †19 серпня 1983, Бухарест) — румунський математик, педагог, професор1929), доктор філософії (1920), дійсний член Румунської академії (1965).

Октав Оніческу
рум. Octav Onicescu
Onicescu.jpg
Народився 20 серпня 1892(1892-08-20)
Ботошань
Помер 19 серпня 1983(1983-08-19) (90 років)
Бухарест
Країна Румунія
Діяльність математик, статистик
Alma mater Бухарестський університет і Римський університет ла Сапієнца
Галузь математика
Заклад Бухарестський університет
Посада Бухарестський університет
Римський університет Ла Сапієнца
Ступінь дійсний член Румунської академії
Науковий керівник Тулліо Леві-Чівіта
Відомий завдяки: заснуванні Школи статистики і створення Інституту обчислень
Нагороди Державна премія Соціалістичної Республіки Румунія

БіографіяРедагувати

У 1913 закінчив Бухарестський університет. З 1914 по 1916 працював учителем математики в гімназії, недалеко від Тирговіште.

З 1916 по 1918 — учасник Першої світової війни. У 1919 продовжив навчання в Римському університеті Ла Сапієнца під керівництвом Тулліо Леві-Чівіта.

У червні 1920 отримав ступінь доктора філософії.

У 1922 повернувся в Бухарест, де почав свою 40-річну кар'єру в місцевому університеті.

У 1924 став викладати курс теорії ймовірностей.

З 1928 — професор Бухарестського університету. У 1930 організував Школу статистики і створив Інститут обчислень, протягом багатьох років був його директором.

У 1936 вступив до лав Залізної гвардії.

У 1933 обраний членом-кореспондентом, а з 4 лютого 1965 — дійсним членом Румунської академії.

Один з організаторів в 1934 Балканського союзу математиків і Президент його Румунського комітету.

Член Міжнародного статистичного інституту.

Наукова діяльністьРедагувати

Основні роботи відносяться до алгебри, диференціальної геометрії, топології, аналізу, функціонального аналізу, теорії функцій комплексної змінної, теорії функцій дійсної змінної, теорії ймовірностей, математичній статистиці, загальній механіці, статистичної механіки.

БібліографіяРедагувати

  • Învățați ai lumii (eseu istoric), 1975
  • Pe drumurile vieții, 1981
  • Personalități românești ale științelor naturii și tehnicii — Dicționar, București: Editura Științifică și Enciclopedică, 1982

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати