Одіссеас Андруцос

Одіссеас Андруцос (грец. Οδυσσέας Ανδρούτσος, 1788, Ітака — 1825) — герой Грецької революції.

Бюст Андруцоса в парку Педіон ту Ареос
Одіссеас Андруцос
грец. Οδυσσέας Ανδρούτσος
Odysseas-androutsos.jpg
Народився 1788[1]
Ітака, Іонічні острови, Іонічні острови, Греція
Помер 5 червня 1825(1825-06-05)
Афіни, Перша Грецька Республіка
Поховання Перше афінське кладовище
Країна Flag of Greece (1822-1978).svg Греція
Діяльність політик, військовослужбовець
Учасник Battle of Gravia Innd, Battle of Vasilikad і Грецька революція
Членство Філікі Етерія
Посада член Філікі Етерія[d]
Конфесія іслам
Батько Andreas Verousisd
Мати Akribé Tsarlampád
У шлюбі з Q104815644?
Діти Q104815650?

БіографіяРедагувати

Одіссеас Андруцос був сином клефта Андреаса Андруцоса, родом з Ітаки. Служив при дворі Алі-паші Янінського, з яким ще його батько був у добрих відносинах. Там пройшов він школу дипломатичного мистецтва, навчився приховувати свої думки і почуття і не розбирати засобів для досягнення мети. Природна хоробрість, витривалість, хитрість і спритність довершували його схожість з героєм гомерівського епосу Одіссеї, чим він чимало пишався.

Алі-паша призначив його арматолом, але це анітрохи не заважало Одіссею підтримувати постійні дружні свідносини з клефтами і підтримувати їх. Як тільки на Пелопоннесі Теодорос Колокотроніс підняв повстання, Андруцос попрямував туди, звідти з невеликим загоном поспішив на північ і прибув до Гравії негайно після поразки греків при Фермопілах (див. битва при Аламані).

Підкріплений втікачами, що покинули Фермопіли, він зайняв ущелину близько Гравії. Спершу вів мирні переговори з турецьким воєначальником Омером Бріоні і підтримував у ньому надію, що перейде на бік турків, але потім майстерно підготовленою атакою змусив його відступити, незважаючи на величезну перевагу турецьких сил.

Перші Народні збори в Нафпліоні (1822) призначили Одіссея Андруцоса головнокомандувачем грецькими силами на північному сході, ким він фактично був раніше, але він склав з себе це звання, коли отримав від ареопагу осуд за невдалу експедицію проти Ламії, і кілька місяців провів у бездіяльності.

Поступаючись наполегливим проханням уряду, він знову прийняв на себе командування і переможно захищав Фермопіли проти Байрам-паші, Афінський акрополь — проти Решид-паші. На Народних зборах 1823 року Андруцос разом із Колокотронісом виступав на боці військової партії. Коли сформувався уряд Георгіоса Кунтуріотіса, Андруцос відмовив йому в покорі. Він посилено намагався залучити Байрона на свій бік, але безуспішно, однак знайшов співчуття і підтримку в двох друзів Байрона Стенгопе і Трелауні, що бачили в ньому єдиний порятунок Греції.

Між тим Анруцос відмовився виконати вимогу уряду і скласти з себе командування військом, вів таємні переговори з Омером Бріоні, і потім з купкою прихильників перебіг у турецький табір. Один з підлеглих йому капітанів Янніс Гурас, що прийняв командування над інсургентами розбив при Даудісі турецький загін, в якому перебував Андруцос, і примусив останнього до здачі (квітень 1825 року).

Одіссея Андруцоса відвезли до Афін і кинули у в'язницю, де він скоро загинув при спробі до втечі, як пояснював уряд, або, вірніше, був задушений за його розпорядженням або, принаймні, з відома уряду.

ДжерелаРедагувати

(гр.)

  • Σούρμελις. Ίστορία τών Άθηνών (1884).
  • Παπαδόπουλος. Άνασκενή τών είς τήν ίστοριαν τών Άθηνών άναφερομένων περί τοϋ στρατηγοϋ Όδυσσέως (1837).

ПосиланняРедагувати

  1. Lord Byron and his Times