Об'явлення Івана Богослова

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Апокаліпсис.

Об'я́влення, або Одкрове́ння, Іва́на Богосло́ва — остання книга Нового Завіту та один з найдавніших творів християнської літератури. Також знана як Апока́ліпсис (з грец. αποκαλυψις — «відкриття», «одкровення»).

Апокаліпсис написано Іоанном Богословом на острові Патмос після видіння на засланні в 90 рр. I ст. (ряд учених відносять книгу до 69 рр.). Провіщаючи кінець світу, друге пришестя Христа та тисячолітнє Царство Боже після Страшного Суду, Апокаліпсис містить у собі таємниче зображення майбутньої долі Церкви Христової та всього світу і це єдина книга зі всього Нового Заповіту, — яку, разом з пророчими книгами Старого Заповіту, — можна за жанром повністю віднести до так званої «пророчої літератури».

Печеру Апокаліпсису та Монастир Іоанна Богослова, що на острові Патмос, нині внесено ЮНЕСКО до переліку об'єктів світової спадщини.

Зміст по главах

1-3 — послання сімом Церквам.
4-8 — Бог на престолі та зняття семи печатей. Чотири Вершники Апокаліпсису.
8-11 — Сім труб (шофари).
12 — Жінка, зодягнена в сонце. Народження пастиря. Вихід червоного дракона і бій в небесах з архангел Михаїлом.
13 — Звір із моря. Прийняття відмітки звіра у вигляді числа 666.
14 — Ангел стоїть на Сіонській горі та з ним 144 000. Гнів на тих хто поклоняється звірові.
15-16 — Сім чаш гніву. Битва при Армагедоні.
17-18 — Суд над Вавилонською блудницею
19 — Радість на небі.
20 — Тисячолітнє царство. Останній великий суд.
21 — Нова земля і нове небо.
22 — Річка води життя. Раби Божі побачать обличчя його. Застереження і благословення Іоанна.

Інтерпретація пророцтв Апокаліпсиса

Апокаліпсис — пророча книга, яка, як і старозавітні пророцтва, залишилися незрозумілими, доки не справдилися. Є різні теологічні школи інтерпретації пророцтв Об'явлення: «претеристи» вважають, що св. Іван пророкував про долю ворожої йому Римської імперії і використовував при цьому алегоричну мову для приховування змісту своїх писань; «футуристи» бачать в Об'явленні пророцтва про долю всього людства, усієї людської історії; «символісти» вбачають у пророцтвах Об'явлення символічну картину конфлікту між Добром і Злом.

Сергій Булгаков стверджує, що тема Євангелія та Апокаліпсису долає всі конфесії та національності, оскільки ці книги створені за часів доконфесіональності, коли не було ще «поділу церков». Проте в книгах передбачається розподіл, який все-таки подолає «з'єднання церков», що повинно відбутися раніше за кінець світу.^[1]

«Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського.». (Мат. 24:27)^[2]

Жінка, зодягнена в сонце, та Ангел, пожинаючий грона гніву. Деталь ікони «Апокаліпсис» ~1500р.
Жінка, зодягнена в сонце, 1450 ~ 1460
Жінка-Сонце і семиголовий Дракон. Дюрер
Жінка Апокаліпсису. Рубенс
Гюстав Доре
Іоанн на Патмосі. Ієронім Босх
Великий Червоний Дракон і Жінка, зодягнена в Сонце (Вільям Блейк, 1805–1810 роки)
Акрополь в Пергамі (реконструкція, оригінал відновлено в Берліні, копія в Москві) «І Ангелу Пергамської церкви напиши: … ти живеш там, де престол сатани» (Об. 2:12-13). Вірогідно, цей фрагмент відноситься до трону Зевса, інші ж пов'язують ці слова з культом Асклепія (медицина), у храмі якого в Пергамі містився живий змій.
Нове Творіння - Пробудження, 1887 Phoebe Anna Traquair