Пергамський вівтар
Перга́мський вівта́р (грец. Βωμός της Περγάμου) — присвячений Зевсові мармуровий вівтар з міста Пергама, на якому відтворено сцени з міфа про гігантомахію, одна з найвизначніших пам'яток еліністичної архітектури. Вважався чудом світу ще в давнину. Зараз знаходиться в Берліні в Пергамському музеї, який спеціально збудували для того, щоб розмістити об'єкт у натуральну величину.
Пергамський вівтар | |
![]() | |
Названо на честь | Пергам |
---|---|
Напрям, рух мистецький | Елліністичне мистецтвоd |
Культура | елліністичний період |
Країна |
![]() |
Місце розташування | Пергамський музей |
З матеріалу | мармур |
Зберігається в колекції в | Берлінське античне зібрання |
Історичний період | античність |
Першовідкривач або винахідник | Карл Гуманн |
Довжина або відстань | 36,44 м |
Ширина | 34,29 м |
![]() |
Координати: 52°31′16″ пн. ш. 13°23′49″ сх. д. / 52.5211111111387723° пн. ш. 13.39694444447177801° сх. д.
Історія створенняРедагувати
Пергамський вівтар споруджено близько 180 р. до н. е. на честь перемоги пергамців над галатами.
Вівтар розташовувався посеред міста на просторій площі. Піднятий на чотириступінчастий стереобат, майже квадратний в плані, високий монументальний подіум складався з цоколя, широкого фриза з горельєфними зображеннями і сильно винесеного карниза.
У подіум врізано широкий (25 м) східчастий марш, який підіймав на верхній майданчик для ритуального поклоніння Зевсу Сотеру (Рятівнику). Тут знаходився призматичний жертовник — власне вівтар, у вигляді трибуни заввишки 3-4 м, до якого вело ще двоє сходів. З трьох боків його було огороджено глухою стіною, яка продовжувалася на масивних крилах, що з боків оточували головні сходи. На її тлі ефектно виділялися витончені іонічні колонади, що як периптер по периметру огортали всю споруду, виступаючи на кожному з торців чотирма колонами. А 12 колон над сходами формували урочисті пропілеї. Майданчик навколо вівтаря теж оточували стрічки спарованих колон. Такої своєрідної інтерпретації набула прийнята в архітектурі еллінізму перистильна композиція, яка доволі органічно поєднувалася з периптерною, вражаюче піднесеною на грандіозний подіум. З усіх боків подіум оточував широкий фриз (заввишки 2,3 м, завдовжки 120 м), який вважається однією з мистецьких вершин Античності.
Рельєф, з трьох боків оточуючий поміст, був присвячений битві богів і гігантів. Ця боротьба порядку та хаосу, цивілізації і варварства, розуму і грубої сили повинна була нагадувати нащадкам битву їх батьків з галатами, від якої колись залежала доля їх країни.
Історія знахідкиРедагувати
В кінці 19 століття інженер Карл Гуманн приїхав працювати на будівництві залізниці від турецького Пергама до узбережжя. Там він побачив, як місцевий люд розбирав стіни і скульптури вівтаря стародавнього міста, відправляючи їх у піч для виробництва вапна. Відтак Гуманн відправив кілька знайдених барельєфів в Управління берлінських музеїв і попросив турецький уряд припинити варварство. Потім вісім років експедиція під його керівництвом відкопувала залишки колись могутнього царства. Спеціально збудований Пергамський музей було відкрито у 1930 році.
ГалереяРедагувати
ПосиланняРедагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пергамський вівтар
ЛітератураРедагувати
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.