Огюст Коленкур
Огюст Коленкур (*Auguste Jean-Gabriel de Caulaincourt, 16 вересня 1777 —†7 вересня 1812) — французький генерал часів Першої імперії.
| Огюст Коленкур | |
|---|---|
| фр. Auguste Jean-Gabriel de Caulaincourt | |
 | |
| Псевдо | Жан-Габріель |
| Народився |
16 вересня 1777 Коленкур |
| Помер |
7 вересня 1812 (34 роки) Бородино ·загибель у битві |
| Поховання | Пантеон |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Національність | француз |
| Діяльність | військовий очільник |
| Знання мов | французька |
| Учасник | Революційні війни і Наполеонівські війни |
| Титул | граф |
| Військове звання | генерал |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Коленкури |
| Батько | Габріель-Луїс Коленкур |
| У шлюбі з | Генрієтта-Бланш д'Обюссон |
| Нагороди |
 |
|
| |
.svg){kind=link}
Життєпис ред.
Народився у 1777 році у м. Коленкур у родині королівського офіцера маркіза Габріеля-Луїса Коленкура. Наслідував своєму братові Арману, поступив на службу в полк кірасир короля 14 червня 1792 року. В подальшому підтримав Французьку революцію. Того ж року був призначений лейтенант за наказом Комітету громадського порятунку. Наступного року стає капітаном.
Відзначився у військовій кампанії 1799—1800 років в Італії, зокрема у битвах при Штокахі та Мутоні. Згодом воював в Тіролі та Граубюндені. після цього знову був в Італійській армії Бонапарта. Проявив хоробрість у битві при Маренго 1800 року, де був важко поранений. Втім відзначився у бою при Веделаго. Незабаром за свою витягу нагороджений Орденом Почесного легіону.
У військовій кампанії 1805 року Коленкур бився під Аустерліцем на чолі 41-го ескадрону драгун кавалерії резерву Великої армії. У 1806 році стає ад'ютантом Луї Бонапарта, короля Голландії. 10 серпня цього року отримує звання бригадного генерала. В Голландії він стає королівським конюшим, генерал-майором, повноважним міністром. У 1808 році Наполеон I надає Коленкур титул барона імперії. Того ж року приєднується до армії, що рушила до Іспанії. Тут Коленкур відзначився у численних битвах в Іспанії, а також в Португалії. За свою звитягу Коленкур 7 вересня 1809 року отримує звання дивізійного генералу та головування 8-го кавалерійського корпусу Армії Іспанії.
У 1810 році повертається до Франції, де стає графом імперії й командором Ордену Почесного легіону. Під час військової кампанії 1812 року Коленкур став головою генеральної штаб-квартири Наполеона I. У битві при Бородино командував 2-м кавалерійським корпусом. Під час відчайдушної атаки на батарею Раєвського Огюст Коленкур загинув.
Родина ред.
Дружина — Генрієтта-Бланш д'Обюссон (1795—1835)
Джерела ред.
- Fierro, Alfredo; Palluel-Guillard, André; Tulard, Jean — «Histoire et Dictionnaire du Consulat et de l'Empire», Éditions Robert Laffont, ISBN 2-221-05858-5, p. 600.
- A. Lievyns, Jean Maurice Verdot, Pierre Bégat, Fastes de la Légion d'honneur, biographie de tous les décorés accompagnée de l'histoire législative et réglementaire de l'ordre, vol. 3 (notice BNF no FRBNF372738769)